Дуже часто у публічному чаті можна прочитати питання від людей, які ще вагаються у своєму політичному виборі – а що означає “Малиновий Клин”?
Останні українські школи на Кубані (як і інші національні школи) були закриті у 30-ті роки. 20 століття. Пам’ять про Голодомор на Кубані, тобто про цілеспрямоване знищення московитами кількох сотень тисяч людей забороняється і зараз – як приклад сповнених табу фільму “Кубанський злам”. Тому чого дивуватися, що багато жителів Кубані не знають базових речей, маркерів кубанської ідентичності, азів цивілізації та культури власного регіону. Метою безперервного етноциду кубанців було і є стирання ідентичності, а такі маркери як мова, традиції та розуміння, що ти з московитом – не “однарот” і є маркери ідентичності.
По-хорошому, це дуже сумно, що доводиться комусь пояснювати, що таке малиновий клин. Це такий самий маркер кубанської ідентичності, як, наприклад, європейське коріння Кубані – античність, Візантія, Тьмутараканське князівство, Генуезці та черкеські державні утворення, що тяжіли до Європи (до періоду османського домінування, та в принципі і досить довго при ньому). І такий самий маркер як боротьба регіону проти московської окупації. Тільки здійснювали її під різними прапорами – під прапором Черкесії у 1864 р. а до того і під прапором, який від періоду незалежності дістався Краснодарському краю в 1918-1920 рр. Власне, Хаджі Берзек Керантухо, Микола Рябовол, Лука Біч, Василь Іваніс та Олексій Кулабухов робили одну справу у різні часи.
Спочатку “клинами” називалися поселення українців у різних регіонах. В українській традиції “клином” називалася ділянка землі, а пізніше – район, де мешкали українці за межами Великої України. Загалом таких “клинів” було чотири – Зелений Клин або Закитайщина, регіон Амура, Сахалін, Приамур’я та інших районів Далекого Сходу, Жовтий Клин, район розселення українців у регіоні Нижнього Поволжя, Сірий Клин, українці Південно-Західного Сибіру та Південного Казахстану та регіон – Малиновий клин. На карті ясно видно, що територія охоплює райони Краснодарського краю, частину Ростовщини, Адигею, Ставропільщину та Карачаєво-Черкесію.
У всіх випадках “клиня” зіграли цивілізаторську роль у кожному регіоні, де українці з’являлися. Господарство, працьовитість, виняткова витривалість та виживання, позитивний настрій відігравали свою роль у розвитку кожного регіону. На відміну від переселенців з інших регіонів Російської Імперії українці зберігали мирні відносини з іншими народами регіонів, куди вони переселялися. Конфлікти відбувалися лише тоді, коли московська влада та їхні сатрапи на місцях стикали ці народи лобами. Закономірно, саме українська складова – а частиною кубанської нації несумнівно можна вважати не лише нащадків запорожців, які заснували колись перші 40 куренів на Кубані, а й нащадків українських селян, які переселялися вже до середини 19 ст., наприклад, українців, які перебиралися в край , наприклад, до кінця 80-х, все це один процес, який розтягнувся на три століття – відіграла найважливішу роль у подіях періоду незалежності Кубанського Краю у 1918-1920 рр. Саме з цієї причини Московія зробила і продовжує робити все, щоб стерти всі грані, що відрізняють жителя Кубані від московита і особливо знищити всі залишки української культури, ніби її й не було.
Отже, Малиновий Клин можна назвати не лише колоритним культурним куточком Східної Європи, окупованим Московією, а й базою, азами нашої державності поруч із державами черкесів, які іноді виникали до геноциду черкесів у 1864 р. на землях, населених черкеськими народами . Малиновий Клин прийняв естафету.
Кому хочеться дізнатися більше про Малиновий Клин, щиро рекомендуємо одноіменну книгу Дмитра Білого, українського історика кубанського походження. І, коли у 2019р. постало питання, як буде називатися рух, у Дмитра Доровських народилася ідея назвати відроджений рух за кубанську незалежність саме так. З цього погляду в ширшому значенні ми вважаємо Малиновий Клин базою і платформою нашої державності, який втілює в собі ідею держави під спільним прапором – країни, в якій буде вільно, комфортно та вільно жити представникам усіх народів регіону, звільнившись від московського панування.
Як казав одна розумна людина: “Нація, яка між хлібом і волею обирає хліб, рештою решт втрачає все, в тому числі і хліб; нація, яка обирає волю, рештою решт отримує і хліб, вирощений власними руками”.
