У сучасних держав, як і в їхній історії, є кілька знакових постатей, що в колективній уяві символізують незалежність і національну ідентичність.
У Башкортостані найпомітнішими є двоє: Салават Юлаєв і Ахмет-Закі Валіді. Останній увійшов в історію як президент і засновник незалежного Башкортостану в часи українських визвольних змагань 1917-1919 років.
Салават Юлаєв був ватажком башкортів під час невдалої визвольної війни, котру імперська історіографія скромно називає “Бунтом Ємєльяна Пуґачова” або ж, у кращому випадку, “Селянською війною 1773-75 років”. Московські фальсифікатори історії подають це як “невдалий безглуздий заколот самозванця з низів, який зазіхнув на царство”.
Однак будь-який добросовісний історик, заглибившись у ті події, безпомилково побачить у них національно-визвольну сюжетну лінію. Не зміг би один суперамбітний, егоїстично вмотивований претендент на заміну тодішньої монархічної династії заручитися підтримкою таких географічно широких та різноетнічних народних мас. Вир “бунту” охоплював мало не всі народи Уралу й Поволжя — донських, уральських козаків, марійців, ерзян, татар, удмуртів, чувашів та башкортів. Їх об’єднала мета звільнитися від абсолютистського гніту Катерини II та зберегти свої вольності та автономії.
Бюст Ахмета-Закі Валіді, який скромно поставили на початку 1990-х навіть не в столичній Уфі, а в периферійному й невеличкому місті Сібаї, демонтували ще 2021 року під приводом реконструкції. Пам’ятник Салавату Юлаєву, встановлений ще за совіцьких часів на видному місці в Уфі, як Володимир-Хреститель височіє над Дніпром у Києві, вирішили прибрати “на реконструкцію” зараз.
Насправді ж обидва пам’ятники достатньо якісні й не потребують жодної реконструкції. Справжня причина очевидна: мова не про ремонт, а про демонтаж знакових символів башкирської національної самосвідомості та прагнення до визволення.
Совіцька влада, попри декларований атеїзм, матеріалізм та “боротьбу з мракобіссям”, внутрішньо завжди була глибоко окультною. Партійні бонзи щиро вірили в езотерику й символізм, а низька освіченість народу зробила його сприйнятливим до забобонів і релігійних практик. Совіти відповіли на цю іманентну потребу мас диким ф’юженом з усіх можливих релігій:
від скіфо-тюркського язичництва — ідоли для “духовного” контролю над відповідною територією, але половецьких баб замінили на пам’ятники Лєніну; від стародавнього Межиріччя – зикурат, у вигляді мавзолею на Красній Площі; від християнства – культ святих мощей у формі бальзамованого опудала дохлого вождя, поміщеного в той мавзолей; від Давнього Єгипту – централізоване планове господарство й культ смерті; від толтеків, мая та ацтеків – культ людських жертвоприношень – Червоний терор, сталінські репресії, Вєлікая Отєчєствєнная война та нинішня“СВО”).Можливо в департаменті астрально-ефірної бойової магії ФСБ вирішили, що традиційний лєнінський кам’яний бовван в Уфі вже не справляється з утримуванням території. Натомість, навколо Салавата Юлаєва небезпечно гуртуються місцеві громадяни, котрі викручують егрегор ніби-то вже упокореного Башкортостану в зовсім небажаний для Кремля бік. До того ж, на площі біля Салавата стала традиційно збиратися національно свідома та громадянсько активна регіональна спільнота Тож “реконструкцією” де-факто влада закрила цей громадський простір для потенційних протестів – так само, як “йолкою” при Януковичі намагалися заблокувати Майдан.
Паралельно Москва перекриває канали достовірної інформації про настрої в регіонах РФ, а для зовнішнього світу створюють картинку позірної “сплачьонності” і “єдінства”. А яке насправді невдоволення визріває всередині та чим вирує глибинний нарід етнічних автономій РФ – залишається лише здогадуватися. І подібні превентивні заходи, як демонтаж знакових пам’ятників, оголюють глибинний страх Кремля: що так само, як на пророцтво Тараса Григоровича повіяв “огонь новий з Холодного Яру”, нині може спалахнути нова хвиля національно-визвольних повстань і рухів.
