Сьогоднішня презентація є прикладом народної дипломатії що наближає той час, коли такі заходи стануть частиною плану згідно вже державної стратегії України.
АБН стає помітною фігурою на шаховій дошці, де, на жаль, іде зовсім не гра, а запекла, непримиренна боротьба за існування. Боротьба двох світів, двох майбутніх, двох сутностей, епіцентром якої стала Україна. Боротьба яка може перенести людство на верхню сходинку свого розвитку, або поставити крапку в історії людства. В історії, яка раз за разом нагадує нам, що люди не беруть в неї ніяких уроків та вперто продовжують «наступати на ті ж самі граблі».
На наших очах, й сьогоднішня експозиція тому приклад, Росія перетворюється, на копію гітлерівської Німеччини. Економіку на військові рейки, репресії проти незгодних, незалежно від віку та статі. Підліток Арсеній Турбін, засуджений до п’яти років, жінки, що складають 27% від кількості політв’язнів. У Мордовії готуються суди, де розглядатимуть справи Євгена Четвергова – 90 років, Михайла Четвергова – 76 років (дуже небезпечні «екстремісти»), Сергія Мар’їна – 69 років! «Експерт» пише, що його записи у мережах «мають ознаки переконання адресата в негативному характері цілей використання Збройних сил РФ, тобто їх дискредитації». Судять за переконання. Країна абсурду!
Як можуть переконання людини чогось, чи когось, дискредитувати? Це вже не випадки, це стійка тенденція. Звичайно, про це мають знати у світі, бо для правильних рішень потрібні знання. Саме тому у Лізі Вільних Націй створено Правозахисну групу, яку очолює башкортка Айгуль Ліон. Мета ініціативи – допомогти корінним народам РФ представляти свої інтереси самостійно, без посередництва Москви. Шляхетна мета. Світ має знати про системні обмеження з боку держави. Але знати діяти, враховуючи гіпертрофічну бюрократизацію сучасних міжнародних інституцій, можуть минути роки!
В нас немає стільки часу! Бо Москва діє вже зараз! Вона активно розгортає свій ідеологічний фронт не тільки за межами, а й всередині країни. Використовує разом з арсеналом радянських та царських часів, методику гітлерівських ідеологів. «Двіжєніє пєрвих, Урокі мужєства, Врємя гєроєв, Черносотєнці -Русская общіна, Сєвєрний чєловєк…». І це все, як метастази ракової пухлини, проникає в мозок людей, починаючи з дитячого садочку. Ще трохи, й замість заробітчан ми побачимо на фронті абсолютно свідомих бійців, які будуть воювати вже не за гроші!
А що світ? А світ готує Мюнхенську угоду 2. Світ не пам’ятає, чим закінчилася перша? Пам’ятає, але керується сліпою вірою, що все буде добре, що хтось прийде та завершіть війну так, що «все буде як раніше». Ми вже це чули тут, в Україні, правда? А зараз всі надії на Трампа. Мовляв – він же говорив. Говорив! Найбільше брешуть під час війни, після охоти та перед виборами. Навіть якщо він дуже захоче, навряд чи те, що він запропонує, нам сподобається, бо будь-які переговори з Москвою на цьому етапі, є програшем України, який загрожує її зникненням. Звичайно, значно легше вірити у пусті обіцянки, радіти тактичному виграшу й не бачити стратегічної катастрофи, тобто, жертвувати світлим майбутнім країни заради свого «спокійного» сьогодення. Але політик не має цього робити. Ми не маємо того робити. А що робити?
Насправді Путін легко може домовитися практично зі всім світом. Є лише дві сили, з якими він не готовий, та не здатний домовлятися. Перша – це Україна та Українці, друга – це поневолені Москвою народи. Бо в його планах нас вже немає. Але це в його планах, а насправді ми з вами є! Ми ще живі! Ми можемо діяти!
Що в нашому активі? Перше. Російська Імперія приречена і є багато ознак наближення колапсу. Позавчора Зюганов не витримав та заявив, що політична система РФ нестійка й “ті, хто займається політичною системою, ризикують”. Що сімдесят відсотків росіян незадоволені тим, що коїться у країні. “Не дай Боже станеться одне, друге, третє – і посиплеться”. До речі, його нагадування про швидке падіння рейтингів Горбачова та Єльцина можна вважати прямою погрозою Путіну. Щось нове!
Друге. В світі стає все більше людей, які розуміють, що поразка РФ є єдиним шляхом до сталого миру. Розуміють завдяки колосальній роботі української громадськості й в тому числі низький уклін, авторам українського «Маніфесту сталого миру». Ми маємо відкритого листа на підтримку України що підписали понад 100 відомих генералів, експертів та професорів. Він має назву «Щоб уникнути нового Мюнхена».
Трете, це ріст національних та регіональних відцентрових сил у РФ. Це величезний, невикористаний системний потенціал.
Насправді ключ від нашої спільної Перемоги не в кишені Трампа, він тут – в Україні. Й або Україна цим скористається, або загине. Можете кинути в мене чимось, але це цілком вірогідно! Бо так вже було!
Україна має стати провідною країною у веденні війни, це НАША війна! Це ми маємо продукувати продумані конкретні рішення та пропонувати їх світові. Пропонувати привабливі для нього моделі існування майбутнього світу. Тобто, продовжувати роботу української громадськості вже на державному рівні!
Ми маємо відкрити спільний ідеологічний фронт проти Московії. Маємо подати сигнал поневоленим народам, що ми разом! Поки що ми подали такий сигнал тільки одному народу – «русскому».
Маємо почати ці медійні проекти про які ми постійно говоримо, але нічого не робимо на державному рівні. Канал Ліги за місяць набирає десятки тисяч підписників, але це робиться на волонтерських засадах. Такі проекти потрібні мовами всіх народів РФ, у тому числі українською мовою і московською теж. Це не стільки допомога народам, як ще одна можливість для знищення ворога!
А ми захоплюємося «Легіоном Свободу Росії»! Кому «свободу», пробачте? Організації «хорошіх русскіх» мають бюджети в мільйони доларів, а ми досі думаємо, що це якась «опозиція» імперії та наші союзники. Найліпшим чином це вороги лише Путіна, а найгіршому випадку це його запасний варіант!
Нам всім вкрай потрібна зрозуміла державна стратегія перемоги, погляд, якою ми бачимо Україну за десять, двадцять, тридцять років, щоб працювати над цим. Має бути концепція.
Тим часом законопроект створений на основі роботи Тимчасової комісії що з’ясовувала засади державної політики України щодо поневолених народів все ще лежить у Верховній раді. Він що, не на часі?
Нам життєво необхідно переходити до справ. До конкретних дій наступального характеру. Бо інакше, у недалекому майбутньому, наш наступний захід може проходити у «путінській кімнаті» концтабору для політичних в’язнів. Ну, хто доживе.
Сиресь Боляєнь, Інязор Ерзянського народу
