Напруженість у відносинах між Баку та Москвою триває вже кілька місяців. 27 червня в Єкатеринбурзі пройшли масові затримання азербайджанців , внаслідок свавілля силовиків загинули два брати – Зіяддін і Гусейн Сафарови . Після цього між Росією та Азербайджаном відбувається безпрецедентне загострення відносин.
Чому Кремль пішов на демонстративне приниження азербайджанської діаспори саме зараз? Що стоїть за цими кроками? Про це сайт Charter97.org поговорив з екс-політв’язнем та завідувачем відділу досліджень конфліктів та міграції Інституту миру та демократії Аріфом Юнусовим .
– У Росії напади, погроми, звірства з боку силовиків – це багато в чому звичайна практика. І вбивства були, і тортури були. Тому напрочуд не те, що сталося, скажімо, в Єкатеринбурзі. Дивно те, що на це відреагувала азербайджанська влада.
Раніше, наприклад, відразу виникало питання: чому Ільхам Алієв не дав удар у відповідь? Життя азербайджанця в Росії — таке саме, як і у всіх мігрантів. А все тому, що головне тут геополітика. З березня ситуація почала змінюватись. У регіоні стартували переговори, які тривають досі між Азербайджаном, Вірменією та Туреччиною. Туреччина відіграє ключову роль. Нещодавно відбулася зустріч Нікола Пашиняна та Ільхама Алієва Стамбулі, де обговорювали зближення між країнами.
Обидві сторони — Азербайджан і Вірменія — вже оголосили, що робота над текстом мирного договору завершена, його потрібно лише підписати. із Грузією.
Тоді навіщо потрібна російська військова база? Зараз у Південному Кавказі вона є лише в одній країні – у Вірменії. Її наявність дозволяє Росії чинити постійний тиск і готувати перевороти. Пашинян давно поставив перед Володимиром Путіним питання про виведення російських прикордонників із кордонів Вірменії з Іраном та Туреччиною. І досяг цього — прикордонників прибрали також і з аеропорту Єревана.
Потім постало питання про військову базу. А база — це й стосунки з Туреччиною та Азербайджаном. Мирний договір Азербайджану та Вірменії радикально змінює геополітичну обстановку — і, звісно, це не на користь Росії. Тому було дано відмашку.
Росія не піде зараз на відкриту війну з Азербайджаном — це буде другий фронт, вона загрузла в Україну. Можливо, Москва і могла б діяти.
Нове в цій ситуації те, що Азербайджан пішов на відкритий конфлікт. Якщо придивитися: дзеркальне відображення демонстративності. Проблема не в тому, що трапилося в Єкатеринбурзі — таке вже відбувалося в історії Азербайджану та Росії. Сценарій повторився: дали команду, порушили старі справи, знайшли перших-ліпших. ОМОН увірвався, кілька годин катував, двох забили до смерті. У них не знайшли ребер — тіла були перетворені на місиво. Троє зараз у реанімації в Росії, між життям та смертю. Це була демонстративна акція – залякування. Месседж Алієву: «Дивися, ми починаємо. Завтра наші пропагандисти розкрутять тему азербайджанської мафії, гніву російського народу».
У Росії залишилася лише одна зброя — діаспора. Єдиний козир — організувати депортацію кількох десятків тисяч людей, дестабілізувати ситуацію всередині Азербайджану. Після цього, можливо, Алієв відмовиться підписувати мирний договір. Ось справжня причина.
— Алієв взявся до російських пропагандистів в Азербайджані. Наскільки глибоко проник вплив Москви?
— По-перше, вплив Москви починається з самого Алієва та його родини. Влада в Баку — проросійська.
Те саме — арешт так званих «кримінальних елементів» : 10 чи вже 13 осіб. Затримали айтішників із Росії, які втекли від війни. У нас їх менше, ніж у Вірменії чи Грузії, але є. Ось їх заарештували та побили показово. Це дзеркальна відповідь: «Ти наших ми твоїх». Тільки без катувань та вбивств. Це демонстративна відповідь. Алієв показує: “Я тебе не боюся”.
— Як може розвиватися конфлікт між Алієвим та Путіним?
– Ключовий момент: Алієв і Путін – обидва диктатори, в одному човні. Але Алієву було вигідніше сидіти в човні з Трампом. Поки що він не хоче відкритого конфлікту. Азербайджан намагався віддалятися від Москви обережно. Але Кремль дізнався про все раніше, і почався шум. Тепер кілька днів роздмухуватиметься істерія — і в Росії, і в Азербайджані.
В Азербайджані жоден депутат, жодне ЗМІ не діє без вказівки згори. І ось раптом державне телебачення, яке навіть кому боїться поставити без дозволу, порівнює Путіна зі Сталіним. Все було наперед написано. Один із депутатів заявив, що Азербайджану потрібна диверсифікація зовнішньої політики. Раніше у Баку так не говорили. Це була риторика вірмен: мовляв, потрібні добрі стосунки не лише з Росією, а й із Заходом. Це викликало роздратування у Кремлі. У Грузії також говорили: «Ми не хочемо сваритися з Росією, але треба розвивати зв’язки із Заходом». В Азербайджані такого раніше не було – Росія була головним союзником.
Але тепер Азербайджан розуміє: світ змінюється. Є Трамп. Завтра Росія може перестати існувати. Тому найкраща стратегія — диверсифікація, віддалення. Щоб у момент «години ікс» були нормальні стосунки із Заходом. Наразі потрібно вирішити поточну проблему. Алієв чекає на дзвінок від Путіна — саме від нього. Азербайджан відчуває слабкість Росії. Коли збили літак, Алієв вимагав, щоб Путін зателефонував та вибачився. Москва довго не хотіла цього робити, точилися переговори. Те саме й зараз: Алієву потрібно, щоб Путін вибачився, пообіцяв розслідування та покарання винних. Тоді напруга спаде. Швидше за все, це станеться за кілька днів. Звичайно, всіх росіян в Азербайджані відпустять. З’ясується, що побиті «члени ОЗУ» — насправді звичайні айтішники.
Але багато залежить від того, як підуть справи у Путіна з Трампом.
Хартыя 97%
