На початку серпня Ліга вільних націй, що об’єднує національно-визвольні рухи кількох народів та регіонів Росії, та Український інститут національної пам’яті провели спільний симпозіум, присвячений темі російського імперіалізму та колоніалізму. Захід пройшов в онлайн-форматі, у ньому взяли участь представники татар, башкир, ерзян та інших народів Росії. Про російський імперіалізм, відносини України з корінними народами Росії та лобістський потенціал України на Заході «Idel.Реалії» поговорили із заступником керівника Українського інституту Національної пам’яті Володимиром Тиліщаком.
— Український інститут національної пам’яті та Ліга вільних націй виступили співорганізаторами симпозіуму. А хто ініціював проект?
— Український інститут національної пам’яті є центральним органом виконавчої влади, який має реалізовувати державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті українського народу. Ми вже довго працюємо над тим, щоб розвінчувати міфи про минуле, які створювалися російською імперською та комуністичною пропагандою. Це одне із наших найважливіших завдань. У цьому ми підтримуємо ініціативи громадськості та наукових установ. Абсолютну більшість своїх заходів ми проводимо у співпраці з науковими та освітніми установами чи громадськими інститутами. Таке об’єднання зусиль і державного, і недержавного секторів у спільній справі є основним принципом нашої діяльності.
Коли до нас звернулися представники і українських ініціатив, і Ліги вільних націй з ідеєю проведення цього публічного заходу — скоріше діалогу, аніж дискусії — ми з радістю погодилися та підтримали, надавши свої ресурси для його трансляції.
— Українська сторона все частіше й активніше порушує питання російського імперіалізму та колоніалізму, але така активізація відбулася після того, як Росія вторглася до вашої країни. Однак Росія вела такі війни і в минулому. 8 серпня була річниця нападу Росії на Грузію. Ще раніше Росія вела дві війни у Чечні. Тоді Україна не була такою активною. Скажіть, сьогоднішні зусилля України в цьому питанні — це спроба боротися з Росією чи реальне усвідомлення необхідності переосмислення?
— Коли ми кажемо, що українці — це волелюбний народ, комусь може здатися, що це просто пишномовна фраза, приготована чиновниками для офіційних виступів. Проте вся історія України говорить про те, що цивілізаційний вектор розвитку країни вибирав саме український народ, а коли цей вектор насаджувався силою ззовні та проти волі народу, українці чинили найзапекліший опір. Тобто ми не просто волелюбний народ, який пропливає течією, — ми готові йти на великі жертви заради свободи особистої та свободи нашої нації та держави.
Тому, незважаючи на прізвища наших президентів та глав уряду, український народ із великою емпатією та співпереживанням ставився до тих, хто захищав свою свободу та незалежність. Ті часи, про які ви кажете — на початку 1990-х, — українці були одними з небагатьох, хто відправив своїх добровольців на допомогу грузинам (мова про грузино-абхазький конфлікт, внаслідок якого Грузія перестала контролювати територію Абхазії — «Idel.Реалії» ), а пізніше – і чеченцям. Не через симпатії чи антипатії до конкретного етносу, а тому, що українці хотіли підтримати тих, хто зважився на збройну боротьбу з Москвою та її силами.
У 2008 році наш президент був серед небагатьох лідерів держав, які відвідали Тбілісі під час агресії російських військ. Крім того, Україна передала Грузії системи протиповітряної оборони, необхідні для захисту грузинської держави від агресії РФ. Тому ще до 2014 року ми як народ і як держава мали багатий досвід боротьби проти колоніального панування Москви.
Сьогодні — час ділитися цим досвідом із тими, хто прагне свободи для свого народу.
— На заході йшлося про те, що симпозіум став першим із циклу на цю тему. Що ще у вас у планах?
— Питання донесення до української та світової громадськості правди про колоніальну природу російського імперського панування — у пріоритеті як діяльності Українського інституту національної пам’яті, так і українських громадських ініціатив, з якими ми співпрацюємо.
Сьогодні Інститут працює над створенням низки інформаційних проектів, які розкривають природу російського імперіалізму. Зокрема, незабаром презентуємо серію роликів, присвячених змісту явища, що отримало назву «рашизм».
Сподіваємося, що й діалог із істориками народів, яких Росія позбавила незалежності, продовжиться. Захід, що відбувся, був покликаний розпочати такий діалог; у наступних заходах, сподіваюся, ми зможемо поглибити фокус уваги на питаннях збереження та відродження мов та культур корінних народів, на оцінках геноцидів, депортацій та інших злочинів, вчинених Росією. Ми розглядаємо можливість проведення і наукових конференцій та інших громадських заходів.
Також вірю, що спільними зусиллями буде написано й історію російського імперіалізму з розкриттям злочинів, які скоюють імперія проти колонізованих народів.
— У симпозіумі були помітні представники етнічних рухів з-поміж народів Росії, але не було нікого з російської опозиції. Це випадково?
— Колоніалізм, завоювання та гноблення — це основи російської державності. Говорячи про майбутнє Росії, ми повинні говорити і про майбутнє тих територій, які були силою завойовані в інших народів та інкорпоровані до імперії. Це понад 40% території сучасної РФ. Враховуючи, що голос корінних народів у самій РФ заглушений і маргіналізований, ми зобов’язані надати майданчик для виступу тим, хто усвідомлює поневолений статус своєї вітчизни. Іншими словами, про майбутнє Саха-Якутії чи Татарстану треба говорити саме з якутами та татарами, а не з московськими інтелектуалами.
Тому захід замислювався як діалог між українськими істориками та істориками, інтелектуалами народів, позбавлених Росією незалежності. Тому саме цієї розмови представників російської опозиції не запрошували.
Однак у майбутньому цілком можливі дискусії з росіянами щодо російського імперіалізму та колоніалізму. Такі розмови дуже важливі для осмислення та прийняття російськими інтелектуалами та російським суспільством правди про скоєні їхніми правителями злочини проти інших народів.
— Ви не вважаєте, що представники етнічних рухів самі не зможуть перевернути уявлення росіян про сутність нинішньої російської держави?
— Зміна розуміння російським суспільством імперської, колонізаторської сутності сьогоднішньої РФ, відмова та подолання імперських комплексів є необхідною умовою подальшого цивілізованого розвитку самої Росії. Очевидно, поки кремлівські правителі підживлюватимуть ці імперські комплекси, поки кремлівська пропаганда нав’язуватиме свої наративи, можливостей у росіян щось переосмислювати — мізер. Тому поразка Росії у нинішній загарбницькій війні, яку розв’язав і веде путінський режим, одна із умов такого переосмислення сутності російської держави.
Але не єдиною умовою. Очевидно, росіянам і зараз, і після поразки путінізму, треба розповідати, пояснювати, доносити правду. І це можуть робити представники національних рухів. Їхнє слово важливе. Не треба це недооцінювати. І робота з дослідження, оприлюднення та поширення інформації про сутність російського імперіалізму, яка проводиться представниками національних рухів, матиме значення для такого переосмислення.
— Експерти кажуть, що на Заході немає єдності щодо майбутнього Росії. Як ви вважаєте, чи Україна здатна вплинути на західні еліти в цьому сенсі?
— На Заході не було єдності і щодо майбутнього СРСР на початку 90-х років. Багато з тодішніх експертів та політиків не бачили доцільності її розпаду. Україну також намагалися переконати не виходити із його складу. Але вирішальною на той час стали не думки західних експертів, а позиція суспільств, у тому числі й українського, що рішуче висловилося за незалежність.
Так і сьогодні ключовим у подальшій долі РФ будуть не міркування експертів, а насамперед — воля і бажання народів, що перебувають у складі Росії: чи згодні вони продовжувати свій історичний шлях спільно з Москвою чи самостійно.
У всякому разі, Україна не зацікавлена у такому майбутньому Росії, яке може бути джерелом загроз для безпеки України та інших держав. І в цьому вона прагне переконати й Захід.
— Як ви вважаєте, активізацію України щодо підтримки корінних народів Росії помічають у Кремлі?
— На це запитання я не маю відповіді, я не вивчав реакцію Кремля. Принаймні — і це, на мою думку, всім очевидно — у Кремлі болісно і з дедалі більшим страхом сприймають будь-які ініціативи України. Але ніяк не думаю, що путінський режим зможе перешкодити співпраці України із корінними народами РФ.
— Що ви сказали б керівництву Росії, якби виступали перед ним у нинішніх умовах?
— По-перше, не вважаю, що я отримав би задоволення від такого виступу. А по-друге, мені і всім українцям було б цікавіше послухати і побачити, що скажуть прокурори нинішнім керівникам Росії, які сидять на лаві підсудних у міжнародному суді.
Idelreal.org
