Про цю дату не розкажуть у шкільному курсі історії чи з екранів телевізорів. З оголошенням маніфесту Катерини ll від 8 квітня 1783 року, що знищував незалежність останньої ногайської держави, в імператорському дворі було підготовлено проект депортації ногайців Західного Кавказу та Передкавказзя за Урал, а також до Саратовського та Тамбовського намісництва.
Після того, як імперська влада приступила до переселення перших партій ногайців, у липні 1783 року спалахнуло повстання, в якому взяли участь ті, хто відмовився підкоритися і прийняти підданство. Повсталі атакували російські фортеці та укріпення і зробили невдалу спробу штурму Єйська на Азовському морі.
Кульмінація повстання настала 1 жовтня 1783 року. Рано-вранці біля містечка Керменчик, за 12 кілометрів від впадання Лаби в Кубань, перед світанком, коли люди робили ранкову молитву, генерал А.Суворов, начальник Кубанського корпусу, віддав наказ про атаку. Війська здійснили напад на головний табір повсталих і в ході битви повністю його знищили, в полоні опинилися до 1000 осіб, за винятком жінок і дітей. Пошуки та знищення тих, хто вижив, тривали ще кілька тижнів. В результаті кривавої різанини було вбито за різними оцінками до 40 тисяч людей. Після розгрому основних сил Суворов наприкінці 1783 зробив експедицію за Кубань проти залишків загонів ногайців.
З кінця XVIII століття до середини XIX століття до 700 тисяч ногайців були змушені податися до Османської імперії.
1 казан 1783 йил – Ногайлардынь киргин кушні. Ви не забуті. Завжди в нашій пам’яті.
Яткан ерлери єнетлі болсин!
