Саме 23 лютого 1944 року московська окупаційна влада розпочала їх депортацію із предковічних земель. Вивозили товарними вагонами, багато людей помирали, їхні тіла скидали на залізничних зупинках. Поселення Хайбах спалене разом із його мешканцями… Чеченці (самоназва нохчі) боролися проти російських окупантів ще з кінця XVIII століття під керівництвом шейха Мансура. В ХІХ столітті боротьба продовжувалася під проводом Газі-Мухаммада, Гамзат-бека, Шаміля. Аналогом українських опришків були абреки, зокрема відомий на початку ХХ століття Зелімхан Гушмазукаєв (Харачоївський). За часів Другої світової війни, коли поневолені москвою народи воювали за свободу у складі партизанських відділів УПА, БВА (Білорусь), балтійських «лісових братів», в Чечні розгорнувся повстанський рух під проводом Хасана Ісраїлова. Останній повстанець, Хасуха Магомадов, загинув 1976 року, а в 1990-ті роки розпочалися російсько-чеченські війни, в яких знищено Чеченську Республіку Ічкерія. Українсько-чеченські зв’язки досить давні. Тарас Шевченко рішуче виступив проти російської агресії на Кавказі у вірші «Кавказ». Чеченці фігурують у творі «Вир» Григорія Тютюнника. Чеченці надавали допомогу українцям під час Голодомору 1932/1933 років, воювали в УПА. Перший президент ЧРІ Джохар Дудаєв під час військової служби мешкав у Полтаві. В 1990-ті роки українські добровольці з УНСО прийшли на допомогу чеченцям аби зупинити росіян на Кавказі та допомогти розвалити «тюрму народів». На честь двох українських добровольців, харків’янина Олега Челнова та рівнянина Олександра Музичка в Грозному (Джохарі) було названо вулиці, бард Імам Алімсултанов присвятив Україні пісню. За часів новітньої російсько-української війни чеченські добровольці створили кілька підрозділів у складі ЗСУ – Батальйон імені Джохара Дудаєва, Батальйон імені Шейха Мансура, Окремий батальйон особливого призначення МО ЧРІ, Батальйон імені Хамзата Гелаєва тощо. У боротьбі за Україну загинув бригадний генерал Іса Мунаєв. Тож 23 лютого у місті Лозова, що на Харківщині, проведено меморіальний захід біля Хреста «Героям України». У заході взяли участь бійці Батальйону імені Шейха Мансура, лозівчани-військовослужбовці ЗСУ, парафіяни та волонтери Преображенської парафії УГКЦ, ГО «Права молодь», громадські активісти. Зачитано вірші, зокрема «Кавказ» Тараса Шевченка, учасники тримали аркуші із назвами місць масових злочинів росіян – «Хайбах. Самашкі. Нові Алди», «Маріуполь. Буча. Ізюм», а також із гаслом зі зруйнованого сучасною владою меморіалу в Грозному: «Доьлхур дац! Духур дац! Диц а дийра дац!» («Не заплачемо! Не зламаємося! Не забудемо!» Гостям подарували книжку видавництва «Залізний тато» – «Джохар Дудаєв. Лицар свободи», а українські військові обмінялися із чеченськими побратимами шевронами. Росія припинить становити загрозу для світу тоді, коли окуповані нею народи здобудуть незалежність.
ієрей В’ячеслав Труш,
капелан ДУК ПС
