Одним із найяскравіших етапів боротьби за самостійність та соборність українських земель стало проголошення 85 років тому, 15 березня 1939 року, Сеймом (вищим законодавчим органом) Карпатської України незалежності краю, ухвалення Конституції, що запровадила державну мову – українську, синьо-жовтий прапор та національний гімн «Ще не вмерла Україна». Президентом обрали Августина Волошина.
Карпатська Україна відділена від основної частини України Карпатами з часів занепаду Київської Русі з XIII століття була окупована іноземними загарбниками – угорцями. Попри понад сім століть жорсткої колонізації та денаціоналізації, українці Закарпаття зберегли свою ідентичність, мову, традиції та відчуття єдності з іншими українськими територіями.
Вже у 1919 р. під час проголошення Акту злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки представники українських національно-визвольних сил Закарпаття декларували про об’єднання Карпатської України з Українською Народною Республікою та Західноукраїнською Народною Республікою у єдиній Українській державі та взяли участь в укладенні Акту Злуки у Києві 22.01.1919 року.
Несправедлива Версальська система, запроваджена країнами переможцями Першої світової війни, не підтримала прагнення українців до життя в єдиній самостійній та соборній українській державі. Карпатська Україна на правах автономії була віддана Чехословаччині.
Відтак лише під час розпаду Чехословаччини у березні 1939 року українці Закарпаття проголосили створення незалежної Карпатської України.
Були сформовані органи влади, уряд. Запроваджено збройні сили Карпатської України під назвою «Карпатська Січ», а також поліція. Формувалися судові органи.
Українці з усіх куточків етнічних земель покладали великі надії на це державне утворення. Вони сподівалися, що воно стане осередком, який дозволить їм з часом відновити Українську державу.
Уряд Волошина здійснював заходи, спрямовані на розбудову держави. Зокрема, налагоджувалася робота промисловості, транспорту й торгівлі. Здійснювалася українізація державної адміністрації, системи освіти й видавничої справи. Особливо активізувалося культурно-мистецьке життя. До Хуста приїхали такі письменники як Олег Ольжич і Улас Самчук. Тут почав працювати театр «Нова сцена».
Перед загрозою з боку агресії союзника Гітлера, Угорщини, тисячі українців з усіх куточків етнічних земель вирушили на захист Карпатської України.
Одразу після оголошення незалежності Карпатської України Угорщина розпочала воєнну агресію.
Добре підготовлена угорським генштабом воєнна опрація по захопленню краю була проведена блискавично. Угорцям допомагали польські військові групи, здійснюючи різноманітні диверсії. «Карпатська Січ» не мала змоги ефективно протистояти добре озброєній угорській армії. Карпатський експедиційний корпус Угорщини (40 тис. гонведів). який вдесятеро переважав чисельність війська «Карпатської Січі», протягом 15-22 березня 1939 р. зайняв не тільки 4 райони краю з угорським етносом, а й окупував територію всього Закарпаття. Під час бойових дій загинуло від 5 до 6 тис. закарпатських січовиків.
Вторгнення угорської армії у Карпатську Україну відбулося за згодою Адольфа Гітлера та Польщі. За день до вторгнення польський міністр закордонних справ оголосив, що підтримує Угорщину в її діях, спрямованих на «повернення Закарпаття».
Поляки заохочували чистку українців під виглядом звільнення від комуністичного елементу, закликали до блискавичної деукраїнізації та забороні поняття «українець». Угорські окупанти разом з поляками здійснили масові злочини проти військовополонених, розглядаючи оборонців Карпатської України, січовиків, виключно як бандитів та терористів. Полонених розстрілювали без слідства та суду, поранених добивали, вкидаючи їх із зав’язаними колючим дротом руками у річку Тису. Частину полонених на кордоні з Польщею передавали польській поліції і спільно знищували.
18 березня більшу частину земель Карпатської України окупували угорські війська. Щоправда, у гірських районах загони «Карпатської Січі» продовжували боротьбу з окупантами до кінця травня 1939 року.
7 липня 1939 року угорці остаточно анексували Карпатську Україну.
Ця анексія супроводжувалася жорстоким терором проти українців. Тисячі членів «Карпатської Січі» були або розстріляні, або потрапили в концентраційні табори й тюрми. Знищені були українські організації, зокрема «Просвіта».
Окупація Карпатської України Угорським королівством тривала упродовж березня 1939 – жовтня 1944 рр.
Героїчна оборона Карпатської України українцями з багатьох куточків етнічних земель переросла у боротьбу за Незалежність у роки ІІ Світової війни під проводом Організації Українських Націоналістів (багато членів якої загинули в боротьбі за Закарпаття) та Української Повстанської Армії.
З початком російсько-української війни було відроджено добровольчий підрозділ «Карпатська Січ», що і досі в якості окремого стрілецького батальйону у складі ЗСУ продовжує боротьбу за самостійну і соборну Україну на українському Донбасі.
