Між останніми трьома переписами населення Росії – з 2002-го по 2020 роки – кількість людей, яких врахували як “мордву”, скоротилася майже вдвічі. При цьому спад — не єдина проблема цієї групи. Між підходами російської влади та активістів стосовно ідентичності етнічної групи є велика різниця. Перші вважають, що є такий народ, як “мордва”, другі стверджують, що “мордви” не існує – є “ерзяни” та “мокшани”. У результатах перепису етнічна група названа “мордвою”, а “ерзяни” та “мокшани” представлені як субетнічні групи. “Idel.Реалії” у рамках проекту “Луна минулого” вивчили це питання.
ХТО ТАКІ МОРДВА, ЕРЗЯ І МОКША
Приблизно за 600 км від Москви, в Поволжі, знаходиться Республіка Мордовія, де проживає трохи менше 800 тисяч осіб. Державними мовами цього суб’єкта федерації є російська, ерзянський та мокшанський. Останні два представлені у дужках як роз’яснення до того, що має на увазі “мордовський”.
Ерзяни та мокшани — фінно-угорські народи, їхні мови та культури схожі, але не ідентичні. На це вказують не лише активісти, а й дії влади: наприклад, відсутність “мордовської” як такої серед державних мов, або той факт, що владі — хай навіть під загальною назвою “мордовська” — доводиться проводити заходи все ж таки двома різними мовами. Так, Міністерство культури Мордовії минулого року опублікувало результати відкритого диктанту мокшанською та ерзянською мовами, що пройшов у Всеросійський день мордовських мов – 10 квітня 2023 року. Організатором заходу виступив Поволзький центр культур фіно-угорських народів.
ІСТОРІЯ ТА ЕТНОЛОГІЧНА СУПЕРЕЧКА
Наратив про єдиний “мордівський” народ підтримує не лише влада, а й деякі місцеві вчені з бюджетних установ. Так, професор МДУ ім. Н.П. Огарьова Володимир Абрамов раніше стверджував у ЗМІ, що “мордовський” народ відомий як єдиний під своїм справжнім ім’ям з IV століття н.
— Терміни “ерзя” та “мокша” з’являються лише з XIII століття і пов’язані з наявністю в “Мордівській землі” (за російськими літописами) князівств із центрами Ерземази (Ерзя) та Мокша. Було ще третє князівство з центром у Мещері (російською – Мещерське містечко). Тобто етимологічно вони ідентичні термінам володимирці, рязанці, новгородці тощо. У всіх переписах до 2002 року мордвини виступали під одним ім’ям невизначеної архаїчної форми “мордва”, – зазначав він.
За словами Абрамова, немає жодних наукових підстав вважати їх різними народами.
— Усі великі мордовські вчені, письменники, діячі культури у цьому однозначні, — заявляв Абрамов.
Він переконаний, що посилання про роздільність мордовських груп походять від окремих громадських працівників. Щоправда, його слова входять у суперечність із результатами останніх переписів, які організують і проводять владу та результати яких оприлюднить спеціальний державний орган — Росстат. Незважаючи на те, що ерзян та мокшан менше, ніж тих, хто назвав себе “мордвою”, перших і других тисячі .
Як сказано на сайті проекту освітніх та міжкультурних програм “Фінно-угорський світ”, назва “мордва” не є споконвічною самоназвою – і хоча вже давно застосовується і самим мордовським населенням, є екзоетнонім ( найменування народу, дане йому іншими народами – “Idel. Реалії” ), запозичений з російської мови і службовець для позначення двох спочатку близьких один одному за мовою та культурою, але тим щонайменше володіють різним етнічним самосвідомістю груп – мокші та ерзі .
Вперше назва “мордва”, як стверджується на сайті проекту, зустрічається у Йордану (VI століття н.е.) у формі Mordens – один з народів, нібито підкорених готським королем Германаріхом. Потім у X столітті — у візантійського імператора Костянтина Порфірогенета як назву країни Mordia.
— У російських літописах ” мор’два” вперше згадується у списку народів Середнього Поволжя, які входили до сфери інтересів Київської Русі з самого раннього часу, складеного, як гадають, у XI столітті. Своїм походженням ця назва, очевидно, пов’язана зі словами іранських мов, які мають значення “людина, чоловік”, – йдеться у матеріалі.
Зазначається, що після революції 1917 року в Росії ерзяни та мокшани отримали загальну автономію: у 1928 році створено Мордівський округ, перетворений у 1930 році на Мордовську автономну область (з 1934 року — Мордовська автономна республіка). В силу дисперсного розселення “мордви” спочатку менше третини всього мордовського населення Росії (за переписом 1926 – 1 мільйон 339 тис. осіб) виявилося живим в межах створеної автономії. Значні групи ерзян та мокшан і сьогодні проживають у Самарській, Пензенській, Оренбурзькій та Ульянівській областях. У переписах часто вказуються як ” мордва ” . Тому не можна встановити точну кількість ерзян і мокшан.
ТИСК
Більшість мокшанських і ерзянських активістів сходяться на тому, що концепція єдиного “мордовського” народу — некоректний колоніальний конструкт, нав’язаний радянською владою, який досі просувається чиновниками республіки.
Незалежні ерзянські громадські діячі неодноразово нарікали на те, що російська влада прагне створити загальномордовську ідентичність, щоб, як стверджують вони, асимілювати ерзян та мокшан у “плавильному котлі”.
На те, що влада просуває “мордовську” ідентичність, вказують не лише ерзяни. Влада Мордовії та виконком ради Міжрегіонального руху мордівського (мокшанського та ерзянського) народу ( президія організації переважно складається з чиновників та працівників бюджетної сфери – “Idel.Реалії” ) раніше вимагала від Інфоцентру FINUGOR відмовитися від вказівки ерзі та мокші в якості окремих народів. і об’єднати їх у мордву. Редакція Інфоцентру FINUGOR тоді не погодилася із вимогою.
З прикладів тиску на незалежних активістів, які серед іншого порушують тему окремості ерзян та мокшан, можна відзначити й інші. Раніше “Idel.Реалії” повідомляли , що незалежні ерзянські активісти затвердили систему національних представницьких органів за прикладом кримських татар. До неї входять Атянь езем (Рада старійшин), інязор (головний старійшина), Промкс (Національний з’їзд), Відекуро (суд, який вирішує суперечки всередині національного руху).
Однак 25 червня 2022 року російські ЗМІ інформували , що в Мордовії створено новий Атянь Езем (Рада старійшин), в якому 20 членів, хоча традиційно, за словами незалежних ерзянських активістів, він повинен складатися з 18. Нова Рада старійшин, як зазначалося, обрала альтернативного інязора (головного старійшину). Ним став артист Державного російського драматичного театру Республіки Мордовія Сергій Адушкін , тобто працівник бюджетної сфери. Вибори пройшли у бюджетній установі — бібліотеці імені Пушкіна, хоча за традицією вони мають відбуватися у Раськені озкс (під час національних молінь). Там само затвердили становище, яким керуються національні представницькі органи.
Силовики на ерзянських моліннях
Ситуація зі створенням клонів громадських структур самоорганізації ерзянського народу — не унікальна, оскільки в Росії влада часто втручається у справи подібних організацій, хоча це заборонено російським законодавством. Ця заборона прописана у Федеральному законі від 19.05.1995 N 82-ФЗ “Про громадські об’єднання” . Але влада і раніше неодноразово обходила його.
Так, на противагу існуючій з 1990-х років Молодіжній асоціації фінно-угорських народів (МАФУН) російська влада заснувала дублюючу молодіжну однойменну фінно-угорську структуру. Керівником першої був Олексій Цикарев , а російську альтернативу очолила Тетяна Ішматова – депутат Держради Удмуртії, яка згодом стала і чиновником удмуртського міннацу. Одне з основних завдань МАФУН – зближення та організація співробітництва фінно-угорської молоді з Угорщини, Російської Федерації, Фінляндії та Естонії. Щоправда, створений згори клон МАФУН так і не став значним гравцем фінно-угорського світу.
Не обійшлося і без кримінального переслідування громадських працівників. Торік у жовтні ерзянські незалежні організації повідомили про затримання низки етнічних активістів у Мордовії. Тоді ж стало відомо , що ФСБ по республіці порушила кримінальну справу про “організацію екстремістського співтовариства”. Спільнота, яка привернула увагу силовиків, – громадський інститут національних представницьких органів ерзянського народу “Кірдійюр”.
АКТИВІСТИ ПРОТИ РОЗМИВАННЯ
Серед тих, хто вважає ерзян та мокшан окремими народами, — Доніс Човганонь , доктор філософії, історик, голова Мокшанського національного комітету, який проживає в Україні. Він дізнався про своє мокшанське коріння вже в дорослому віці.
— У нас у сім’ї не було прийнято згадувати, бабуся постійно говорила, що ми росіяни, хоча по фотографіях і тому, що демонстрували по материнській лінії, явно було видно, що ніякі не російські костюми та книги, вишивка. Все це залишилося зараз у прифронтовому Запоріжжі. Але там було очевидно, що неросійські, якщо порівнювати. Від російської там нічого немає, крім назви, – ділиться він.
Човганонь також зазначає, що війна також зробила свій внесок у посилення його нової етнічної ідентичності.
— Я поглиблено вивчав мокшанську тематику; крім мокшанської мови, [ почав ] знайомитися з культурою та традиціями. Намагатися в українському інформаційному просторі боротися з цими ворожими тейками та пропагандою, що це московити, це не мокшани, і навпаки. Тому що в Україні та на Заході багато людей плутають та приписують назву “Москва” до “мокшу”. Це зовсім не так, – зазначає Човганонь.
Човганонь не проти ерзян; більше, він вважає, що мокшани повинні тісно співпрацювати з ерзянами.
— Разом не означає бути єдиним, тобто разом можна бути за одним столом, разом можна бути на барикадах, але не єдиними. Не можна із двох людей зробити одного. Політика “мордвінізації” це й припускає, — зізнається він.
Активіст також звертає увагу на те, що ця політика походить від російської держави. Свій наратив, як вважає він, влада підкріплює думками істориків.
— Руками істориків та політиків це все намагаються подавати як засновані на “історичних джерелах”. Скажімо, той же кремлівський ручний етнолог Тишков постійно вказує на те, що в західних літописах вказується слово “мордва “ , тобто жили такі люди, значить, ви і є вони, — нарікає він.
Говорячи про політику “мордвінізації”, активіст згадує політику сталінізму.
— Сталінська політика була націлена на те, щоб створити [ з ерзян та мокшан ] один етнос. Але не вийшло, – констатує Човганонь.
Ерзянський старійшина Сирес Болянь ще довше і голосніше критикує політику, яку він також характеризує як “мордвінізація”.
— Вона [ політика мордвінізації ] просто дозволяє владі майже легально нас знищувати, — вважає він.
Боляень згадує, що як тільки радянська влада послабшала у 1980-х роках, ерзяни створили свою організацію “Відродження”. При цьому він вказує на те, що владі Мордовії невигідно поділ на ерзян і мокшан, оскільки це не “ерзянська чи мокшанська, а мордовська влада”.
Він також обурюється з приводу асиміляції як ерзян, так і мокшан, які, згідно з урядовими даними, скорочуються в кількості. Болянь переконаний, що його одноплемінники русифікуються.
Проте представники ерзян та мокшан (як і інших народів) їдуть воювати проти України. Старійшина пояснює це “зомбованістю пропагандою”. Для розкриття очей, переконаний він, росіянам треба програти у війні проти України.
— Вони мають пройти через програш. Коли зникне ресурс, який зараз їх підгодовує, вони по-іншому слухатимуть та дивитимуться. Нині вони про це не думають, у них важко із причинно-наслідковими зв’язками. У момент програшу багато що зміниться відразу. Тут питання в тому, як це відбуватиметься, — робить висновок він.
Говорячи про росіян, які зазнали пропаганди, Човганонь вказує на відсутність у них критичного осмислення того, що відбувається.
– Проблема полягає в тому, що без альтернативи, вибору, без бачення повноти картини, при цьому маючи лише те, що показує пропаганда в соціальних мережах, критичне мислення відсутня у багатьох, – пояснює він те, чому деякі ерзяни та мокшани воюють за “російську” світ” в Україні, не замислюючись при цьому, чому вони самі не володіють своїми рідними мовами.
Idelreal.org
