Взимку 1944 року під час розвідки в радянському тилу група фінських солдатів потрапила в засідку. Після тривалої перестрілки лише одному з них – Аймо Аллану Койвунену (Aimo Allan Koivunen) вдалося вирватися з оточення. Почалася погоня за сніговою цілиною, під час якої фін згадав, що у його нагрудній кишені зберігається запас первітину на всю розвідгрупу – 30 таблеток. Він встиг висипати в рот жменю пігулок, і на цьому допінгу відірвався від погоні.
Койвунен зауважив, що у нього почалися проблеми із зором. На кілька днів він впав у стан трансу, що чергується короткими фазами сну, неспання та галюцинацій. Під час короткого періоду ясного розуму Аймо усвідомив свою ситуацію – він був один на відстані 100 км від лінії фронту, без боєприпасів і продовольства.
Протягом двох тижнів він намагався пробитися до своїх, обминаючи РСЧА. За цей час Аймо Койвунен пройшов близько 400 км при температурі нижче 20 градусів, харчуючись тільки сосновими бруньками та спійманою кукшею, яку він їв сирою. Зрештою, він отримав поранення, наїхавши на міну, і тиждень пролежав у сніговій ямі, чекаючи допомоги. Фіни все ж знайшли Койвунена і доправили до шпиталю. Його пульс бився із частотою 200 ударів на хвилину, він схуд до 43 кілограмів.
Fennoscandia
