У цій лекції я розповім про те, чому Росія розколеться вона по Уральському хребту. 24 січня 1736 року московський поплічник Олексій Тевкелев прибув в аул Сеянтуса, схопив кількох місцевих жителів і вибив у них зізнання під тортурами.
Потім він організував різанину. Російський губернатор писав: «У цьому селі розстріляли або закололи багнетами драгуни майже 1000 чоловік разом із дружинами та дітьми. Крім того, 105 людей загнали в сарай і спалили живцем… І так, усе село Сеянтус та її мешканці, разом із дружинами та дітьми, від найменших до найбільших, були знищені за одну ніч вогнем та мечем».
За даними очевидця тих подій П. І. Ричкова: «Башкирці, жителі зазначеного села Сеянтуси, довідавшись, що їхній злий намір явно вчинився, відразу на противність наважилися. Вчинили було на вишніх квартирах на їхніх людей убивчо нападати, і кілька людей ножами поранили, а інші за рушниці вхопилися і бігти в ліс намірялися, щоб відомість подати колишнім на Аю злодійським зборам; але тому в усій команді вчинилася тривога і всі вони обложені були командою, і по короткому від них стрілами опору захоплені і близько тисячі чоловік з дружинами та дітьми їх у тому селі перестрілено і від драгун багнетами, а від вірних башкирців та мещеряків списами переколото; понад сто п’ять чоловік зібрано було в одну комору і тут вогнем спалено». Тевкелев писав: «Бачачи тих сільських жителів явне обурення показаного села жителів … на страх іншим бунтуючим злодіям і щоб від них, якщо їх далі утримувати, великої шкоди не послідовано, з дружинами і з дітьми, крім тих, які заздалегідь в ліси розбіглися. підошви».
Трохи раніше він пропонував влаштувати башкирам голодомор: «А щоб хліба башкирцям у руських житлах як і раніше дозволити наказано купувати, визнається корисно і небезпечно, бо нині здається у велику покірність приводить їхній голод, і тим би нове їх привести в ослаблення. А хоча з голоду деякі з них худобу красти і будуть, тільки тим державної шкоди не вчинять, а коли вони собою із задоволенням хліба накуплять, і, як вільний і неприборканий народ, ніколи над собою страху не бачили, небезпечно що паки по своєму вітряному лехкодумству буде неспокійно вчинити з ними, хоча їх важче, ніж вони були голодні і безсилі».
Начальник Оренбурзької експедиції В. Н. Татіщев вважав, що башкири навряд чи зможуть знову підняти повстання. Він доповідав в уряд обстановку в краї: «.. Дві найнебезпечніші – Казанська і Ногайська – дороги так розорені, що ледве половина залишилося, а протчія – Осинська і Сибірська дороги – хоча не стільки зникло, проте у всіх коні і худобу зникли, села попали, і не спалили, і не спалили, і не спалили, і не попали.
Олександр ПАЛІЙ
