На Захід дійшли повідомлення про те, що 46-річний Василь Стус, відомий український політв’язень і поет, тяжко хворий на неврит. У нього постійна температура та хронічний біль у руках і ногах. Вже у 1984 році Василь Стус був настільки тяжко хворий, що написав прощального листа дружині.
Василя Стуса було заарештовано у травні 1980 року та засуджено до 10 років позбавлення волі у виправно-трудовому таборі суворого режиму та 5 років заслання. Наразі, за повідомленнями, він перебуває у виправно-трудовому таборі № 36-1 у Пермі, де медичне обслуговування, необхідне для такої тяжкохворої людини, дуже обмежене. Незважаючи на погане здоров’я, Василя Стуса змушують виконувати важку фізичну працю. Нещодавно йому відмовили у візиті з родиною, яку він не бачив 4 роки, ймовірно, через відмову вести з ним розмови російською мовою.
Інші джерела стверджують, що перед арештом у 1980 році Стусу запропонували посаду викладача в Університеті Ла-Саль у Філадельфії (США). Пропозицію зробив президент Ла-Саль, брат Патрік Елліс, член Королівського коледжу цивільних верств населення, і Стус прийняв її, надіславши телеграму. Однак подальші репресії з боку радянської влади звели нанівець усі ці плани.
Ми звертаємося до українських співвітчизників та народу Вільного світу з проханням виступити на захист Василя Стуса, який помирає в російському таборі для військовополонених, та запобігти смерті ще одного відомого українського політичного в’язня.
Василь Стус народився 8 січня 1938 року. За професією поет, публіцист і літературний критик. У 1964 році вступив до аспірантури Інституту літератури Академії наук УРСР після завершення навчання в Донецькому інституті педагогіки.
У вересні 1965 року Стуса було відраховано з другої аспірантури Інституту літератури за активну участь у мітингу протесту на захист репресованих українських письменників та культурних діячів. Одночасно його збірку поезії було передруковано видавництвом.
У червні 1966 року Стуса звільнили з посади старшого наукового асистента Державного історичного архіву. Йому довелося шукати роботу на будівельному майданчику.
З 1965 по 1968 рік Стус розсилав протестні листи високопоставленим членам КПУ та КПРС, а також редакціям різних журналів і газет, у яких висловлював протест проти репресій та переслідувань українських культурних діячів та літературних діячів.
У 1969 році він викрив російську шовіністичну реакцію та терор в Україні та став на захист Івана Дзюби. У 1970 році він став на захист Валентина Мороза. 12 січня 1972 року КДБ провів обшук у квартирі Стуса в Києві, а 13 січня 1972 року Василя Стуса було заарештовано. 14 січня 1972 року КДБ провело ще один обшук у його квартирі. Було конфісковано всі його вірші, статті та інші матеріали, а також усі його книги. 7 вересня 1972 року Київський обласний суд у закритому судовому процесі засудив Стуса до 5 років позбавлення волі суворого режиму та 3 років заслання.
Його звинувачували в українському націоналізмі через всю його літературну творчість, усні заяви та різні форми протесту проти утиску Росією національних та людських прав українців, а також через постійне використання української мови з будь-якої нагоди.
Василя Стуса звільнили у 1979 році. Однак невдовзі після звільнення його знову заарештували, 14 травня 1980 року, та засудили за ст. 62 Кримінального кодексу УРСР до 10 років позбавлення волі суворого режиму та 5 років заслання.
Василь Стус зараз тяжко хворий. Він позбавлений вкрай необхідної медичної допомоги та послуг.
Українська Центральна Інформаційна Служба
Архів ОУН. - Бібліотека. - Неперіодичні видання. - ABN Correspondence. - 1985. - #3-4. - C. 57-58
