«Правда» закликала підтримувати поневолені народи, друкувала виступ Ярослава Стецька, вимагала звільнення українських політв’язнів і закликала Захід до жорсткішої політики щодо СССР.
Звучить як історична фантастика?
Але лише доти, доки не з’ясується, що йдеться не про московську «Правду», а про американську газету The Truth (Правда), яка виходила у США. Саме її літній випуск 1985 року був майже повністю присвячений Тижню поневолених народів (Captive Nations Week) — щорічній американській акції, започаткованій ще президентом Дуайтом Ейзенхауером у 1959 році.
Американська відповідь на совєтську імперію
Тиждень поневолених народів був не просто символічною акцією. Він став частиною великої інформаційної боротьби часів Холодної війни. У США проводилися мітинги, конференції, демонстрації, а місцеві губернатори й мери видавали відповідні прокламації. Представники українського, та інших поневолених російським комунізмом народів по всьому світу проводили широкі інформаційні й політичні акції, нагадуючи: імперія має бути зруйнована!
У цьому випуску The Truth детально розповідається про заходи в Бостоні, Нью-Гемпширі та інших містах США, наголошується, що американці мають пам’ятати про народи, які залишаються під владою комуністичних режимів. Центральним гаслом номера стало:
“We must support & encourage freedom for the Captive Nations” — «Ми повинні підтримувати й заохочувати свободу для поневолених народів».
Газета друкує карту світу, де червоним кольором позначені країни, що перебувають під комуністичним контролем, а поруч перелічено десятки поневолених народів — від України й Балтії до Куби, Афганістану та Ефіопії.
Конкурент АБН?
Мало хто сьогодні пам’ятає, що американський проєкт Captive Nations Week та мережа організацій, які його підтримували, певною мірою завдячують діяльності Антибольшевицького Блоку Народів (АБН). Його було засновано в Мюнхені, 1946 року, з ініціативи бандерівської ОУН.
Проте, американські політичні кола прагнули мати власний, більш контрольований майданчик співпраці з емігрантськими організаціями поневолених народів. Ми достеменно не знаємо, але могло бути, що Ярославові Стецьку навіть пропонували тісніше об’єднання або фактичне входження АБН під американську політичну протекцію. Однак він не погодився, наполягаючи на незалежності очолюваного ним міжнародного антикомуністичного руху. Власне це вписувалося в доктрину Степана Бандери – опора на власні сили. Документальних підтверджень саме цієї історії в даному номері газети немає, однак вона неодноразово згадується в мемуарній літературі як один із маловідомих епізодів Холодної війни. Та й хронологічно, розкол в ЗЧ ОУН, коли під американський проект відійшла частина діячів (т. зв. “двійкарі”) майже співпав з кризою в АБН і виходом з його складу кількох делегацій… Чи пов’язано це було зі створенням американцями Асамблеї поневолених націй – то вже інша історія й розібратися в ній ще належить дослідникам.
Ярослав Стецько — один із головних героїв номера
Попри існування різних міжнародних центрів антикомуністичного руху, саме Ярослав Стецько займає в цьому випуску одне з центральних місць. Що в черговий раз руйнує шаблонні уявлення про історію.
Газета широко висвітлює конгрес American Friends of the Anti-Bolshevik Bloc of Nations (AF-ABN), що відбувся у Нью-Йорку. Основною темою форуму стала необхідність єдиного фронту поневолених народів проти совєтського імперіалізму.
Стецько у своїй доповіді закликав:
- створити єдиний фронт національно-визвольних рухів;
- підтримувати визвольну боротьбу народів СССР;
- поєднати політичний, економічний та інформаційний тиск Заходу на Москву;
- зміцнювати НАТО як гаранта свободи Європи.
На сторінках газети наведено також виступи американських конгресменів, які відкрито підтримували АБН та його діяльність.
Українські політв’язні — серед головних тем
Особливу увагу привертає матеріал про діяльність колишнього совєтського політв’язня Святослава Караванського.
Газета повідомляє, що Караванський виступив із доповіддю про совєтську дезінформацію (тодішню інформаційну складову “гібридної війни”) та роботу спеціального відділу Міністерства юстиції США (OSI), який використовував матеріали, підготовлені КГБ, під час розслідувань щодо вихідців зі Східної Європи. Караванський доводив, що совєтські спецслужби навмисно дискредитували українців, латишів, литовців, естонців та інших антикомуністичних емігрантів, звинувачуючи їх у співпраці з нацистами.
Ще один матеріал присвячено колишнім совєтським політв’язням, які закликали західні держави переглянути підхід до Гельсінських угод. Серед авторів звернення названо українців Леоніда Плюща та генерала Петра Григоренка. Вони стверджували, що СССР використовує Гельсінський процес як дипломатичне прикриття, не виконуючи зобов’язань щодо прав людини.
Таким чином, у випуску порушується тема захисту саме українських дисидентів і колишніх політв’язнів московсько-комуністичного режиму — насамперед Святослава Караванського, Леоніда Плюща та Петра Григоренка.
Документ епохи
Літній номер The Truth за 1985 рік сьогодні виглядає як справжній документ Холодної війни. У ньому поруч існують американський консерватизм, антикомуністична пропаганда, діяльність АБН, боротьба українських дисидентів і глобальна кампанія на підтримку поневолених народів.
Деякий елемент інтриги полягає саме в назві запропонованої статті. Адже коли читаєш заголовок «Газета «Правда» про Тиждень поневолених народів», останнє, що спадає на думку, — це американська газета, яка відкрито підтримувала Ярослава Стецька, українських політв’язнів і боротьбу народів за звільнення від московської імперії.
Тому, за допомогою ШІ ми підібрали й відповідне зображення до тексту. А далі – хто знає… Може й друкуватимуть скоро на просторах конаючої московської імперії подібні заклики в цілком офіційних газетах.
Сама американська газета The Truth – справжня. Вона остання, з виявлених і впорядкованих на цей час, в Архіві ОУН під “ювілейним” числом 300.
