Організація утворена з ініціативи черкеських емігрантів. Провідну роль у ній відіграє Ібрагім Яганов. Сам захід відбувався на майданчику ГО “Рада об’єднаної Черкесії” (м. Стамбул, Туреччина).
До організації увійшли: президент Всесвітнього Чеченського Конгресу Дені Тепс, козачий активіст Алєксандр Золотарьов, голова організації «Stop the Occupation of Karelia» Дмітрій Кузнєцов, голова ГО «Ногай Ел» Анвар Курманакаєв, президент ГО «Сильний Азербайджан» Азер Алієв, президент ГО «Круглий Стіл – Вільний Кавказ» Ладо Гамсахурдія, президент Черкеського Конгресу Касе Кік, президент ГО «Дагестанський Національний Центр» Джабраїл Мірзоєв, президент ГО «Вільна Черкесія» Ібрагім Яганов, прем’єр-міністр уряду незалежного Татарстану у вигнанні Рафіс Кашапов, голова комітету представників народу мокша Донісі Човганонь, представник Чувашії Міхаіл Орешніков, представник Поморської Б’ярмії Міхаіл Градов.
Цікаво, що презентація Альянсу фізично відбувалась у Туреччині (9 травня 2023 р.): більшість учасників зібрались у конференц-залі у Стамбулі, решта виступала дистанційно по відеозв’язку. Справа в тому, що Туреччина дуже обережно ставиться до антимосковських ініціатив і вельми неохоче надає майданчик для виступу різного роду національним активістам. Однак організаторам таки вдалось знайти спільну мову з МІТ.
З українського боку презентацію Альянсу відвідали (по відеозв’язку): Дмитро Корчинський від партії «Братство», який заявив, що «ключем до дезінтеграції є Кавказ і саме з цього регіону все розпочнеться» та радник секретаря РНБО України Павло Жовніренко (який виступав приватно, без посади). Жовніренко зазначив, що для деколонізації РФ є міжнародна правова база — це Статут ООН та Декларація Організації Об’єднаних Націй про надання незалежності колоніальним країнам і народам.
Захід відбувся радше у форматі конференції із короткими доповідями незнайомих між собою людей. Крім емігрантів з РФ його відвідало декілька діячів черкеських громад Туреччини, для них працював перекладач (з російської на турецьку). Загалом у залі були присутніми 10-12 осіб.
Доповіді помітно відрізнялися одна від одної не лише за структурою та змістом, але й за ключовими пріоритетами. Ведучий не знав імен багатьох доповідачів і складалось враження, що поява окремих персонажів — це несподіванка для самого ведучого (Ібрагіма Яганова).
Проте, конференція продемонструвала не лише амбіції, але й організаційні здібності черкесів, їх зв’язки та можливості у Туреччині. Треба визнати, що організувати подібного роду захід крім черкесів сьогодні можуть буквально декілька національних рухів поневолених Москвою народів.
