Влітку 2022 року Євген Пригожин почав вербувати у російських колоніях бійців для участі у війні у складі ПВК «Вагнер». Через кілька місяців після цього з’явилися перші повідомлення, що влада в Росії почала увічнювати пам’ять загиблих в Україні ув’язнених . На початку 2023 року було відомо як мінімум про два такі меморіали. За півтора року кількість ув’язнених, пам’ять про які увічнили в регіонах Росії, перевищила 400 осіб, з’ясувала «Верстка» за допомогою даних «Медіазони» та Російської служби «Бі-бі-сі» та власних підрахунків.
Крім індивідуальних меморіальних дощок на школах і житлових будинках, портретами загиблих екс-в’язнів та перерахуванням їх заслуг прикрашають шкільні стенди, «парти героїв», алеї пам’яті, вулиці міст, організують на їх честь музейні експозиції та спортивні змагання , висаджують дерева, а також їхні імена на меморіалах учасникам локальних конфліктів і навіть на комплексах, присвячених перемозі у Великій Вітчизняній війні.
Щоб не пропустити нові тексти «Верстки», підписуйтесь на наш телеграм-канал
Раз дощечка, дві дощечки
Найчастіше пам’ять загиблих ув’язнених увічнюють на індивідуальних меморіальних дошках та табличках або гравіюють їхні імена на військових меморіалах. Крім цього, скоріше з «просвітницькою» метою, портрети загиблих ув’язнених можуть розміщувати на інформаційних стендах, куточках пам’яті та «партах героїв» у школах.
Загалом, за підрахунками «Верстки», в 58 регіонах Росії за час війни в Україні увічнили пам’ять як мінімум 408 колишніх в’язнів: 93 розмістили на меморіальних дошках, ще 42 — на стендах і табличках на алеях пам’яті, у 193 випадках — вигравірували імена на групових військових меморіалах, ще у 15 випадках – прикрасили ними «парти героїв». В інших випадках на честь загиблих ув’язнених створили музейні експозиції , куточки пам’яті, встановили стенди та банери, назвали вулиці та райони.
Найпоширенішими злочинами, за які майбутні «герої» виявилися в’язницями, стали вбивства, замахи на вбивство та заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю , що спричинило смерть: 128 випадків. Потім йдуть наркозлочини: 110 випадків. Також майбутні «герої» здійснили 88 крадіжок, 24 пограбування та 46 розбоїв. Крім цього, влада увічнила засуджених за побої, погрози вбивством, бандитизм, а у двох випадках — зґвалтування та насильницькі дії сексуального характеру.
У деяких випадках «герої» могли бути засуджені відразу за кількома подібними статтями одночасно. Причому більше половини ув’язнених, пам’ять яких увічнили, виявилися рецидивістами , у тому числі за повторні вбивства і важку шкоду здоров’ю, що спричинила смерть. На 123 увічнених «героя», засуджених за вбивства та заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, що спричинило смерть, припадає 143 людські жертви, підрахувала «Верстка».
Нові «герої» для школярів
У школі селища Евенськ Магаданської області 22 квітня урочисто відкрили меморіальну дошку «Героя Василя Андрійовича Амагачана». Шкільна лінійка, гімн Росії у виконанні учнів, директор, хвилина мовчання.
«Змалку Василь любив традиційний спосіб життя своїх предків — займався оленівництвом, полюванням, риболовлею. У шкільні роки захоплювався греко-римською боротьбою, грав на гітарі, писав пісні. В юності мріяв про військову службу в лавах спецназу», — розповіла магаданська влада.
Стрілець-радіотелефоніст Амагачан встиг повоювати лише три тижні : 13 жовтня 2023 року «встав на захист Батьківщини, брав участь у „СВО“, охороняючи мир та спокій жителів нашої країни», а 2 листопада 2023 року загинув.
«Меморіальна дошка нагадуватиме всім про мужню людину, яка здійснила доблесний вчинок, захищаючи Батьківщину. Пам’ять про нього назавжди буде у наших серцях», — йдеться у пості шкільної групи.
За даними магаданських судів, Амагачан був тричі судимий : він пограбував жінку, вбив знайомого і напав на співробітника ФСВП. За останніми вироками термін його покарання спливав наприкінці 2026 року.
За підрахунками «Верстки», за час війни щонайменше 56 меморіальних дощок, присвячених екс-ув’язненим, встановили на стінах освітніх закладів : дитячих реабілітаційних центрів та інтернатів, ліцеїв, шкіл та коледжів. Більшість із них — гранітні плити з портретом, ім’ям-прізвищем-по батькові та роками життя. Серед увічнених «героїв», щонайменше 12 вбивць і завдали тяжкої шкоди здоров’ю, що спричинило смерть, 19 злодіїв і грабіжників, 15 засуджених за наркотичними статтями.
В алтайському селі Юдіха на стіні школи увічнили пам’ять «вагнерівця» Івана Кулабухова, який забив молотком чоловіка , який притулив його під час навчання у коледжі. У Новокузнецьку на стіні реабілітаційного центру для неповнолітніх розмістили пам’ятну дошку на честь найманця ПВК «Вагнер» Івана Мітіна, який зарізав рідного дядька , а раніше був судимий за пограбування із заподіянням тяжкої шкоди здоров’ю, яке спричинило смерть. У дагестанському селі Гісік на стіні місцевої школи увічнили Юнуса Селімова — він був виконавцем вбивства на ґрунті кровної помсти і закопав свою жертву живцем у сміттєвий рів.
Також, у школах та дитсадках розмістили стенди з «героями», серед яких щонайменше 19 екс-ув’язнених, а в шкільних та краєзнавчих музеях — куточки пам’яті та експозицій, присвячені 26 засудженим . Наприклад, у школі-інтернаті для дітей з ОВЗ i у Костромській області стенд пам’яті «як приклад мужності та героїзму» прикрасили серед інших портретами Андрія Колесникова та Павла Варочки.
Тричі судимий Колесніков останній 11-річний термін отримав за вбивство власного брата, а Варочка відбував у колонії 12 років за наркотичними статтями, зокрема про відміну неповнолітніх до вживання наркотиків . Він під загрозою насильства змусив використати виготовлений ним товар свою 13-річну дочку та її 14-річного знайомого.
У дитячому садку №3 свердівської Тавди встановили «пам’ятну дошку» Олексію Першіну, який відбував п’ятирічний термін за замах на збут наркотиків у великому розмірі.
Крім цього, щонайменше 15 «парт героїв», встановлені в освітніх закладах Росії, присвятили екс-в’язням — п’ятеро з них засудили за вбивства . Один із них — Євген Пічуєв із Забайкалля. У 2015 році він отримав 16 років колонії суворого режиму за кількома статтями, зокрема за груповий розбій із вбивством. Разом із двома приятелями вони напали на сім’ю пенсіонерів, одного із яких забили дерев’яною битою. «Парту героя» йому встановили у школі села Холбон Шилкінського району Забайкалля.
Радник директора з виховної роботи та одночасно вчитель фізкультури у цій школі Олексій Миронов розповів «Верстці», що в навчальному закладі стоять дві «парти героя» та два монументи на честь трьох учнів, які загинули в Україні. Пічуєву поставили лише парту, бо він служив не в регулярній армії, а в ЧВК.
«На початку спецоперації загинули наші учні — Алімов та Гурулев. Їм Міноборони разом із адміністрацією поставили пам’ятники, — розповідає Миронов. — Пічуєв загинув пізніше, і оскільки він перебував у ПВК, пам’ятник йому поставити не вдалося, ніхто не спонсорував. Але в школі прийняли рішення, тому що він у нас навчався поставити пару героя».
Парту на честь Пічуєва встановили у кабінеті фізики. Місце вибирали таким чином, щоб парта була добре освітлена та помітна з коридору, розповів «Верстці» Миронов.
За його словами, не всі батьки школярів позитивно поставилися до того, що в школі вирішили вшанувати пам’ять людини, засудженої за вбивство .
«Моя особиста думка – він викупив своєю кров’ю злочин. Але дехто прямо каже, що він убивця. Вони неоднозначно ставляться до тих, хто з в’язниць пішов боронити батьківщину», — розповів радник з виховної роботи.
Потрапив на одну з «парт героїв» і засуджений за загрозу вбивством, крадіжку, спробу викрадення та навмисне псування чужого майна Євген Сайнахов їх Югри. «Для нас він завжди залишиться прикладом мужності та героїзму, справжнім захисником Вітчизни», — написала влада його рідного селища Саранпауль. У судових картотеках він залишиться як чотири рази судимий, у тому числі за зґвалтування.
«Плити щодня турбуватимуть наші душі»
Влада в російських регіонах не обмежується увічненням «героїв» із колоній в освітніх закладах.
У невеликому селі Тамбовка Омської області 5 лютого 2024 року урочисто відкрили дві меморіальні дошки військовослужбовцям, які загинули в Україні. На захід зібралися батьки, родичі, однокласники бійців, односельці, представники православної церкви з іконами, приїхали голова району та голова сільського поселення.
«Душевна, сповнена височини церемонія», на якій грала мелодія «Реквієму» та «проникливо» заспівала пісню про Росію вокальна група «Сударушка» — так описав захід автор місцевої газети «До нових рубежів».
«За нас поклали вони свої життя, за наше право жити, не озираючись на Захід, жити традиційним устроєм, як заповідано нашими предками, нашими дідами та батьками», — заявив настоятель саргатського Свято-Микільського монастиря ігумен Серафим, окроплюючи меморіали святою водою.
Ініціаторами їхньої установки стали самі жителі, вони ж зібрали гроші на це. «Тут плити щодня нагадуватимуть нам про воїнів, турбуватимуть наші душі», — пояснила вибір місця староста села Тетяна Ховріна.
Меморіали встановили на стіні сільського клубу, а в минулому — школи, «в яку бігали безтурботно ці хлопці, не припускаючи, що їм судилося зробити крок у безсмертя». Один із них — доброволець ПВК «Вагнер» Василь Жигачов, який пішов на війну з колонії та «склав свою голову на Донбасі під Артемівськом, перетвореним українськими неонацистами на фортифікаційну фортецю».
«А перед цим дзвонив своїй мамі, сказав, що пішов на війну спокутувати свою провину. Незадовго до загибелі ще раз зв’язувався з нею: „Мамо, ти пробач мені за все…“», — йдеться у матеріалі газети.
У 2019 році Жигачов отримав 16 років колонії суворого режиму за крадіжку, розбій та жорстоке вбивство свого односельця. Разом із приятелем п’яний він заліз у чужий будинок, а коли господар повернувся — побив його монтуванням і вдарив ножем у шию. Видобуванням злочинців стала тисяча рублів та телевізор.
Як мінімум 23 подібні меморіальні дошки встановили на житлових будинках «героїв», будинках адміністрацій, будинків культури та сільських клубів. Найбільше — на честь засуджених за наркостаттями і за викрадення , чверть — вбивці, які завдали тяжкої шкоди здоров’ю, що спричинило смерть.
Серед них виявився і один засуджений за зґвалтування — це загиблий у віці 49 років «вагнерівець» Володимир Попов із Комі. «Ми проводжаємо в останній шлях справжнього захисника та воїна. Він захищав нас, нашу країну від фашизму», — говорив на прощанні з ним голова Усть-Цилемського району Микола Канєв. Пам’ятну дошку встановили в селі Хабаріха на будинку, в якому мешкає брат загиблого вагнерівця.
Володимир Попов воював у складі ПВК «Вагнер» та загинув під Донецьком у березні 2023 року. Попова у листопаді 2021 року засудили за зґвалтування та насильницькі дії сексуального характеру .
У картотеці Іжимського районного є відповідна справа , проте тексту вироку немає, а ім’я засудженого не вказано. «Верстка» виявила інше судове рішення (ми не публікуємо посилання на нього з етичних міркувань), згідно з яким у цій справі було засуджено саме Попова.
У рішенні суду говориться, що він здійснив згвалтування та інші дії сексуального характеру « з використанням безпорадного стану » потерпілої, яка страждає на «психічні розлади у вигляді легкої розумової відсталості».
Про вирок Попову без згадки про його ім’я писало місцеве інформаційне агентство «БНК». За його даними, чоловіка засудили на 3,5 роки колонії за те, що він випивав будинки з постраждалою жінкою і, зрозумівши, що вона не зможе чинити опір, спочатку зґвалтував її, а потім «взяв дерев’яну заглушку, що лежала на підлозі від карниза, і ввів її у статевий орган потерпілої».
Є й «солідніші» приклади увічнення пам’яті ув’язнених — на честь чотири рази засудженого за крадіжки, викрадення та порушення правил дорожнього руху Заура Бештаова назвали вулицю в Алі-Бердуківському сільському поселенні Карачаєво-Черкесії. Примітно, що раніше вона мала назву «Табірна».
А на честь п’ять разів судимого за псування майна, пограбування, загрозу вбивством із проникненням у будинок та наркотики Олександра Сокіна назвали цілий квартал у кримському селищі Урожайний.
Щоб не пропустити нові тексти «Верстки», підписуйтесь на наш телеграм-канал
Алеї та меморіальні комплекси для ув’язнених
Алею Героїв на центральній вулиці забайкальського села Маккавеєво урочисто відкрили 2023 року під пісню Олега Газманова та гімн Росії. Уздовж алеї розмістили стенди з портретами та історією 12 загиблих в Україні мешканців та висадили сакуру, яка «символізує чистоту та відродження».
Як мінімум двоє з 12 «героїв» виявилися екс-ув’язненими та рецидивістами. Олександра Чипізубова останній свій термін отримали за крадіжки, а Роман Баранов — за вбивство. Чоловік приревнув екс-співмешканку, вбив її і намагався вбити її нового чоловіка.
Подібні алеї, де серед «героїв» виявилися ув’язнені, є як мінімум у восьми регіонах — в Іркутській, Калінінградській, Воронезькій, Саратовській, Кемеровській областях, Краснодарському та Приморському краях та Забайкаллі.
Але найчастіше, як встановила «Верстка», загиблих ув’язнених масово увічнюють на групових меморіальних комплексах як нових, так і раніше створених на честь учасників локальних воєн або Великої Вітчизняної війни.
Загалом, за підрахунками «Верстки», на 23 групових військових меморіалах у регіонах Росії увічнили щонайменше 198 екс-в’язнів, дві третини з яких неодноразово засуджені рецидивісти. Серед них майже третина, 67 осіб, виявилися засудженими за вбивства та тяжку шкоду здоров’ю, що спричинило смерть, 55 — за наркотичними статтями, а решта переважно за крадіжки, викрадення, грабежі, розбої.
Найбільша кількість екс-в’язнів виявилася на меморіалі «Землякам, які загинули у локальних війнах» у Парку Перемоги у Саратові. Загалом, за останніми даними , на меморіал за час війни в Україні додали 644 імені загиблих учасників бойових дій, серед яких щонайменше 71 — убиті під час бойових дій ув’язнені .
Причому як місцеві, так і з інших регіонів. Наприклад, серед них виявився уродженець Комі Дмитро Волєков. Чоловік з 2010 року відбував 20-річний термін за заподіяння тяжкої шкоди та катування вагітної співмешканки, а також за вбивство її малолітньої дитини.
Крім Волекова, ще як мінімум 26 з увічнених поряд з ним були засуджені за вбивства та заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю, що спричинило смерть . Наприклад, 39-річний Володимир Кузнєцов, який відбував майже 20-річний термін із 2004 року за подвійне вбивство. Або засуджений на 11 років суворого режиму В’ячеслав Казєєв, який на день Перемоги у 2017 році побив знайомого, який згодом помер. Причому поряд з В’ячеславом Казєєвим увічнено і його батька Ігоря Казєєва, який відбував термін за загрозу вбивством.
Є серед увічнених і мешканець Аткарська В’ячеслав Дуюнов, засуджений на 16 років за розбій, незаконне проникнення у житло, зґвалтування та насильницькі дії . Під час пограбувань чоловік забирався до чужих будинків і ґвалтував жінок.
Другим за кількістю увічнених ув’язнених став меморіал Захисникам Вітчизни у Волгоградському Камишині. Він став першою масовою пам’яткою учасникам війни в Україні, який з’явився в Росії — його відкрили в першу річницю початку СВО на території меморіалу захисникам Вітчизни.
Крім загиблих в Афганській, Чеченській, Сирійській кампаніях, на нових стелах вигравірували і 90 імен загиблих в Україні військовослужбовців. «Тим, хто мріяв про кохання і про життя прекрасне, але за щастя інших їхнє життя віддано», — так на відкритті меморіалу розповіли про увічнених на ньому бійців, які «упали в боях з неонацистами».
Щонайменше 21 з них виявилися ув’язненими: чотирьох засудили за тяжку шкоду здоров’ю, що спричинила смерть, шістьох — за наркостаттями, а решту — за крадіжки, грабежі та розбої. Причому один із увічнених, Степан Черніков, встиг за своє життя вбити двох людей.
«Наш обов’язок не просто пам’ятати цих хлопців, цих людей, солдатів офіцерів, а молитись за цих людей. Тому що всі ми, проводячи життя, робимо якісь помилки, робимо гріхи. Тому ми молитимемося, щоб Господь пробачив їхні гріхи, щоб Господь прийняв їхнє вічне покаяння», — заявив священик, який був присутній на церемонії відкриття.
Третій за чисельністю ув’язнених — меморіал у Стерлітамаку . Тут імена загиблих в Україні увічнили у парку Перемоги також на меморіалі воїнам-інтернаціоналістам. Серед 80 імен загиблих, як мінімум 20 ув’язнених, половина з яких судима за вбивства та тяжку шкоду здоров’ю, що спричинило смерть.
Імена екс-в’язнів додали і на меморіали, присвячені учасникам ВВВ . Так сталося у Набережних Човнах — там на стіні пам’яті меморіального комплексу «Батьківщина-мати», створеного на честь 30-річчя Перемоги, з’явилися імена щонайменше двох «вагнерівців». Це Анатолій Романюк, який відбував восьмирічний термін за те, що до смерті забив знайомого. І Алмаз Маліков, засуджений до 16 років суворого режиму, — у 2019 році він зарубав нового коханого своєї екс-дружини.
«Патріотичні» регіони
Саратівська область виявилася регіоном, де увічнили пам’ять найбільшої кількості ув’язнених . Тут на меморіальних дошках, групових стелах та алеях пам’яті розмістили як мінімум 77 раніше засуджених учасників війни. Причому, деяких — по кілька разів. Так, наприклад, засуджений за розбій із вбивством Денис Сафаров опинився і серед «героїв» на меморіалі «Землякам, які загинули у локальних війнах» у Парку Перемоги Саратова, та на Алеї Героїв у парку «Народний» Новоузенська.
А засуджений на викрадення Михайло Домніков потрапив і на меморіал «Землякам, які загинули у локальних війнах» та на меморіальну дошку на стіні школи в селі Рибушка. Двоє інших ув’язнених Дотан Іскалієв (був судимий за крадіжку худоби) та Павло Плотніков (напав на росгвардійця) зібрали «комбо»: їх увічнили і на меморіальних дошках на стінах шкіл і технікумів, і на меморіалі «Землякам, загиблим у локальних війнах » на Алеї Героїв Новоузенська.
Другим регіоном за кількістю увічнених ув’язнених стала Волгоградська область – тут вирішили зберегти пам’ять про 27 таких «героїв», більшість – на меморіалі в Камишині , ще шість – на меморіальних дошках на фасадах будівель.
На третьому та четвертому місцях — республіка Башкортостан та Ростовська область, де вирішили увічнити по 23 ув’язнених відповідно. Більшість із них — розмістили також на військових меморіалах. Причому в Ростовській області імена увічнених на стелі пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам в Азові також продублювали ще на одному, новому меморіалі, присвяченому учасникам СВО з Азова.
На п’ятому місці опинився Краснодарський край – тут увічнили пам’ять 16 загиблих ув’язнених. Більшість із них — на меморіальних комплексах та пам’ятних алеях, по одному опинилися на шкільному стенді, в експозиції музею та на «парті героя».
«Не висвітлювали цей факт широко»
Ймовірно, кількість екс-в’язнів, пам’ять яких увічнила в Росії, більша — влада не завжди публікує текстові списки «героїв», обмежуючись фотографіями меморіалів, де помітні не всі імена та дати.
У деяких випадках на меморіалах не вказують повні дати життя і залишають лише прізвища та ініціали загиблих . Наприклад, ЗМІ не повідомляли про увічнення на «Алеї пам’яті» Острогозька Михайло Бобильова, але його портрет знайшовся на відео місцевого блогера. У 2010 році Бобильова засудили на 20 років особливого режиму за здирство і жорстоке вбивство . Щоб отримати гроші, він разом із спільником побив свою жертву, зламав їй руку, а потім побив табуретом, після відвіз до річки і знову побив ногами по голові. Після цього їй на шию прив’язали мотузкою цеглу і скинули з греблі в річку.
У деяких випадках дані “героїв” можуть вказувати з помилками . Так сталося з увічненим на Алеї героїв у сквері «Миру» станиці Втішною Ігорем Сероштановим. Фото його меморіалу немає у матеріалі місцевої газети про відкриття алеї, але воно потрапило на відео місцевого жителя, при цьому прізвище вказали з помилкою СерАштанов. У 2011 році його засудили до 20 років колонії суворого режиму за кількома статтями, серед яких подвійне вбивство. У рідній станиці він спочатку задушив свого 64-річного дядька, який відмовився йому позичати гроші, а потім задушив 73-річного нотаріуса, щоб викрасти його автомобіль.
У Саратові влада другий рік додає імена на меморіалі «Землякам, які загинули в локальних війнах» у Парку Перемоги — про це регулярно пишуть місцеві ЗМІ. При цьому, зауважували журналісти, ” на гранітних плитах опинилися імена людей, про загибель яких регіональна влада раніше не заявляла, або не висвітлювала цей факт широко “.
Нагадаємо, як раніше вже підрахувала «Верстка», 2023 року на помилованих президентом бійців ПВК «Вагнер» , які повернулися з війни в Україні, порушили понад 190 кримінальних справ. Наприклад, ми розповідали історії, як боєць ПВК «Вагнер» убив мешканку Підмосков’я через те, що вона закохалася в іншого чоловіка, а інший помилований Путіним боєць повернувся з фронту, побив подругу та залишив її вмирати на холоді.
Обкладинка: Аліса Кананен
