Україна дедалі частіше переносить війну на військову та енергетичну інфраструктуру Росії. У ніч на 30 серпня були уражені місця зберігання й запуску ударних дронів, військовий аеродром у Єйську та нафтопереробний завод у Ленінградській області. Президент Володимир Зеленський назвав такі удари «далекобійними санкціями» — їхня мета полягає в тому, щоб позбавляти Росію ресурсів для продовження війни.
Для України це питання безпеки. Для поневолених Росією народів — ще й питання історичного шансу.
Російська імперська система тримається не лише на репресіях. Їй потрібні гроші, паливо, військова промисловість, транспорт і здатність центру утримувати величезну територію. Кожен удар по цій системі підвищує ціну імперської війни та зменшує можливості Кремля підтримувати свій контроль.
Тому стратегічна мета полягає не в тому, щоб «покарати Росію», а в тому, щоб позбавити імперський центр можливості вести загарбницьку війну.
Україна вже передає партнерам інформацію про іноземні компоненти, верстати та хімікати, від яких залежить російська військова машина, закликаючи перекривати канали обходу санкцій.
Чим слабшою стає Москва, тим менше в неї ресурсів для війни, репресій та утримання колоніальної периферії.
Для поневолених народів це означає просту річ: поразка російського імперіалізму може стати не кінцем їхньої історії, а початком власної.
Українські національні новини
