Коли більшість людей думає про слово колоніалізм, Російська Федерація це не те, що спадає їм на думку. Швидше малюються образи Африки і мали провідну роль цьому процесі Великобританії та Франції, мабуть згадуються Індія та Азія, але не РФ.
Ймовірно, що колоніалізм асоціюється з чимось дуже далеким, коли один народ перетинає величезні відстані перш ніж захопити територію, де проживає інший, проте якщо розглянути суть колоніалізму стає зрозуміло, що РФ продовжує колоніальну політику і сьогодні.
Схоже, це усвідомлюють навіть автори словників російської мови, тому що багато популярних словників визначають її як захоплення виключно заморських територій, що відбувалося в минулому, що є ігноруванням, якщо не запереченням суті того, що відбувається на територіях, що знаходяться під контролем Росії.
Точніше розуміють суть колоніалізму автори словників англійської. В одному з них колоніалізм охарактеризований як ситуація, в ході якої сильніша країна прямо контролює менш слабкі країни та використовує їхні ресурси для збільшення своєї сили та багатства.
Таким чином можна описати те, що відбувається від Карелії на заході до Якутії на сході. Влада, що перебуває в Москві, викачує з інших територій природні ресурси, що використовуються для збагачення еліт, а натомість корінні народи не отримують навіть мінімум, необхідний для проживання, на що вказує стабільно знижувальне число населення регіонів.
Колоніалізмом є і політика РФ у культурній сфері, де багато корінних народів позбавлені будь-якої можливості використовувати свою мову. Поки в Латвії та Естонії росіяни обурюються, що їм доводиться вивчати мову країни на території якої вони живуть і народу, на території якого вони живуть, більшість корінних народів навіть не мріє про, наприклад, дитячі садки, де використовувалася б їхня мова.
Повертаючись до визначення, згідно з яким колоніалізм це контроль сильнішої країни над менш сильною країною, можна дійти висновку, що для звільнення однієї має бути ослаблена інша. А невдале вторгнення в Україну, єдиним результатом якого після більш ніж року спроб є ослаблення російської армії, показує, що розвал Росії є здійсненним сценарієм, якого можна і потрібно прагнути.
Важливим чинником, що сприятиме здійсненню цього сценарію є залучення підтримки міжнародних організацій та передових країн. Враховуючи загальновідому повільність цих організацій, залучення їх підтримки та донесення до них інформації про те, що відбувається, повинні бути пріоритетним напрямом діяльності всіх, хто домагається незалежності для своїх народів.
Даніель Ярликовський , речник Карельського національного руху
