Захист суверенітету України від російської воєнної агресії зумовлює потребу пошуку усіх можливих союзників. Крім держав сталої демократії сьогодні ми маємо подивитися на народи поневолені нашим ворогом. І цей український погляд має бути здійснено з використанням інституційного досвіду співпраці між закордонною частиною ОУН (Б) та урядами демократичних держав в період 1940-1990 років. Звернення до цього досвіду має допомогти сформувати системну державну політику у сфері підтримки поневолених рф народів. У цьому процесі вважаю доцільним запропонувати наступні вектори формування відвідної державної політики:
- Формування державної програми фінансової підтримки для організацій поневолених рф народів, які боряться за здобуття незалежності;
- Створення спеціальної державної програми розвитку скаутських організацій поневолених рф народів з метою формування середовища майбутніх демократичних лідерів незалежних держав;
- Формування спеціальної степендіальної програми для здобуття вищої освіти в університетах України представниками поневолених рф народів;
- Створення спеціальної програми підготовки демократичних лідерів з середовища поневолених народів з акцентом на компетенціях необхідних для демократичного врядуваня.
Реалізація відповідних державних програм потребує формування спеціального механізму взаємодії з відповідними поневоленими рф народами. Слід погодитися з позицією щодо потреби у прийнятті Верховною Радою України спеціального законодавчого акту присвяченому державній політиці у сфері корінних народів та створення спеціального державного агентства у сфері взаємодії з поневоленими рф народами.
Вважаю, що відповідне агентство має працювати з максимально широким колом стейкхолдерів. Зокрема доцільним є робота відповідного агентства з наступними групами стейкхолдерів:
- активні діячі національних рухів поневолених народів;
- молодь поневолених народів;
- освітні установи та аналітичні центри України;
- урядові структури демократичних країн;
- український бізнес;
- українські скаутські організації.
Окрему увагу ми маємо звернути на питання залучення українського бізнесу до співпраці з майбутнім державним агентством питань поневолених корінних народів.
Як віце-президент ICC-Ukraine бачу наступні вектори такої співпраці:
- формування політики забезпечення працевлаштування представників поневолених народів в Україні;
- участь бізнес асоціацій у формуванні навчальних планів освітніх програм для представників поневолених народі українських Університетів ;
- спільне формування з агентством економічних програм для організацій поневолених народів з акцентом на майбутній економічній співпраці з Україною;
- оцінці ресурсів на територія відповідних поневолених народів з метою формування концепту їх майбутньої економічної співпраці з Україною.
Вважаю доцільним на законодавчому рівні закріплення формування при відповідному державному агентстві спеціальної ради бізнес-стекхолдерів.
До цієї ради доцільно включити:
- представників провідних українських бізнес асоціацій;
- українських банків;
- українських промислових груп;
- іноваційних підприємств
Рада бізнес стейкхолдерів має допомагати агентству у виробленні економічної політики для організацій поневолених рф народів, формуванні політики санкційного тиску демократичного світу на рф з метою захисту прав поневолених народів та утворення засад майбутньої економічної співпраці нині поневолених народів з Україною.
Дмитро Олексієнко, віце-президент ICC Ukrainе
