Башкири дедалі частіше повертаються до свого спадку опору центральному уряду, що спонукає інші неросійські етнічні меншини розглядати Москву, а не своїх місцевих лідерів, як проблему. Башкирська та інші неросійські еліти все більше ображаються на політику русифікації Володимира Путіна, попри обмежене висвітлення цього у російських ЗМІ. Якщо Москва продовжуватиме цей курс, ці еліти можуть об’єднати зусилля з активістами.
Про це у статті для вашингтонського аналітичного центру The Jamestown Foundation пише фахівець з етнічних і релігійних питань Євразії Пол Гобл. Texty.org.ua публікують переклад статті.
Деякі спостерігачі описують події в Башкортостані як новий «Чорний січень» – відсилання до застосування радянською владою сили в Азербайджані в 1990 році, яке багато хто бачить як одну з причин розпаду Радянського Союзу менш ніж через два роки.
Для багатьох спостерігачів масові протести п’ятитижневої давнини в Башкортостані через вирок екологічному та національному активісту виникли на порожньому місці. Звіти про ті події зникли з російських ЗМІ так само швидко, як і з’явилися, оскільки уряд розгорнув поліцію і, здавалося, загнав джина протесту назад у пляшку.
Читайте також: Чому Башкортостан охопили одні з наймасовіших протестів у РФ (ВІДЕО)
Демонстрації в республіці Середнього Поволжя минулого місяця, подібні до січневих подій 1990 року в Баку, радикалізували башкир, які просто чекають моменту, коли зможуть активніше діяти. На вулицях і площах міст і селищ Башкортостану здебільшого немає протестувальників, і це швидше через дедалі холоднішу погоду, ніж через дії поліції. Ці дії спонукають інших неросіян до перегляду стосунків із лідерами своїх республік, на яких вони досі покладали основну провину. Вони все частіше бачать у Москві свою головну проблему.
Башкортостан рідко привертав таку увагу, як неспокійний Північний Кавказ. Навіть у Середньому Поволжі Татарстан зазвичай затьмарював Башкирську республіку. Татарські лідери прагнули відстоювати свої інтереси, застосовуючи підхід, що передбачав більшу співпрацю з Москвою. Проте більш як 300 років Башкортостан був центром опору російській владі. У вісімнадцятому столітті його жителі брали участь у повстанні Пугачова під керівництвом Салавата Юлаєва — постаті, яку досі вшановують пам’ятники в багатьох містах Башкортостану.
Один московський історик навіть назвав башкир «найбільш непокірним» народом царської імперії, хоча дії інших майже завжди привертали більше уваги. На хвилі революції 1917 року Башкортостан домагався незалежності під керівництвом Закі Веліді Тогана, який пізніше був відправлений у вигнання. Його пам’ятник в Уфі нещодавно знесли під приводом «ремонту».
У 2012 році Башкортостан став першою республікою за межами Північного Кавказу, куди російський уряд направив війська для придушення внутрішніх заворушень. Зовсім недавно екологічні протести в республіці були настільки інтенсивними, що в деяких питаннях навіть Кремлю довелося відступити, посиливши одночасно репресії.
Москва спочатку була задоволена тим, як уряд Башкортостану придушив протести. Проте все частіше російські аналітики та башкирські активісти приходять до висновку, що дії Уфи погіршили ситуацію для влади. Їхні репресивні дії розпалили напруженість і обмежили можливості Москви. Башкирам більше недостатньо змінити керівництво республіки, їх задовольнить лише ситуація, в якій башкирський націоналізм продовжуватиме зростати та впливати на націоналістичні рухи в інших країнах, поки не відродиться з подвоєною силою.
У Москви та Уфи є вагомі причини для занепокоєння. Деякі громадські протести тривають, попри збільшення кількості арештів і засуджень, включно з останніми випадками «телефонного тероризму» в містах Башкортостану. Башкири почали перетворювати похорони загиблих під час ув’язнення і під час бойових дій в Україні на приводи для національного протесту. Вони використовують соціальні мережі, щоб підтримувати зв’язок один з одним та активістами в інших республіках, і влада не знайшла способу на таку тактику.
У підсумку ситуація погіршилася настільки, що керівництво Уфи змінило настрой. Якщо раніше республіка називала січневих протестувальників «зрадниками», то тепер вона каже, що хоче працювати з опозицією. Це прозора спроба повернути підтримку, але навряд чи вона буде ефективною з огляду на те, що тривають арешти за події 17–19 січня та суди над обвинуваченими. Водночас є ознаки того, що влада, як башкирська, так і російська, намагається підірвати опозицію, використовуючи провокаторів; та активісти побоюються, що це змусить багатьох стати підозрілими один до одного і таким чином збурить рух, принаймні на короткий термін.
Тексти
