У польського націоналізму є два провідні ідеологи, які визначили його принципи та ціннісні засади. Один із них – це Юзеф Пілсудський, лідер Польської Соціалістичної Партії (ППС), який використовував методи експропріції (нападів на поштові потяги для здобуття коштів) для революційної діяльності, а другий – Роман Дмовський, який заснував та очолив рух національної демократії (відомий як «ендеція»), що став домінуючою силою у польській політиці кінця XIX – першої половини XX століття
Роман Дмовський народився 9 серпня 1864 року в селі Камйонка поблизу Варшави, у родині збіднілого шляхтича, який працював каменщиком. Батько Романа, Валентин Дмовський мав п’ятеро дітей, з часом розбагатів і придбав собі власний будинок. Мати Романа – Софія (Ленартовська) також належела до середнього достатку шляхетської родини.
Роман Дмовський у гімназії вчився не дуже успішно, навіть декілька разів залишався на другий рік. Але в старших класах ситуація змінюється, Роман Дмовський став вчитися значно краще, заснував таємну організацію «Стражниця» (Strażnica), особисто написав програму цієї організації. Організація була націоналістичною і влючала в себе вивчення польської мови, літератури та георграфії з метою протистояння русифікації. До «Стражниці» приймалися лише етнічні поляки, євреям вступати до цієї організації було заборонено.
Закінчивши в 1886 році гімназію, Роман Дмовський вступає до Варшавського університету на спеціальність «Біологія». На першому курсі університету Дмовський очолює таємну молодіжну націоналістичну організацію «Зет» – «Спілка польської молоді». Організацію «Зет» у 1886 році створив один з ідеологів польського націоналізму Зиґмунт Баліцький (Zygmunt Balicki). Після того, як організацію очолив Дмовський, 11 членів «Зет» вийшли з організації через небажання Романа Дмовського співпрацювати з соціалістами і комуністами. Дмовському не подобалося, що соціалісти виступали російською мовою і під час зібрань революціонерів співали російські пісні. В студентські роки Роман Дмовський познайомився з Яном Поплавським (Jan Popławski), редактором газати «Голос», з яким пізніше Дмовський співпрацює, надсилаючи до Парижу свої статті під псевдом Дон Дієго Ігуенас.
Після завершення навчання Дмовський захищає дисертацію «До питання щодо морфології капілярних інфузорій», отримує ступінь кандидата природничих наук та право на стипендію, з можливістю продовження навчання у Парижі. Займаючись природничими науками, Роман Дмовський паралельно вивчає іноземні мови. Загалом, Роман Дмовський знав дев’ять мов.
До Парижу Роман Дмовський відправляється восени 1891 року з метою продовження навчання, яке стало можливим завдячуючи тому, що батько Романа Дмовського продав земельну ділянку і частину грошей передав сину.
У Парижі Дмовський зустрічається з Зиґмунтом Баліцьким (Zygmunt Balicki), з яким Дмовський розбудовував організацію «Зет» і під його впливом вирішив присвятити свою себе розбудові польських націоналістичних організацій. Після поверення з Парижу Дмовського арештовують і відправляють до в‘язниці Цитадель у Варшаві, де Роман Дмовський провів п’ять місяців. Однією з причин його ув’язнення була його участь в мітингу поляків 3 травня 1891 року на честь 100-річчя прийнятття Конституції. Це була перша політична акція поляків після повстання 1861-1863 років.
Вийшовши на свободу, Дмовський починає активно реформувати організацію Лігу Польську, яку заснував у 1886 році Зигмунт Мілковський в еміграції. Ліга Польська ставила собі за мету «Об’єдання національних сил з метою відновлення незалежності Польщі в кордонах, існуючих до розподілів на принципах федерації».
У квітні 1893 року Роман Дмовський спільно зі своїми соратниками відмовилися підпорядковатися попередньому керівництву Ліги Польської, вони вирішили перенести центра Ліги з Швейцарі до Польщі та створили з Ліги Польської нову організацію – Національну лігу. До складу цієї націоналістичної організації увійшли деякі члени молодіжного «Зет» та предствники з організації «Глос». Задачу нової організації Роман Дмовський вбачав у протидії Російській імперії, як пасивній, так і активній. Роман Дмовський вважав, що не потрібно сплачувавти податки, потрібно знищувати матеріальні ресурси Уряду, необхідно проводити страйки та маніфестації проти Уряду.
Свою програму Роман Дмовський виклав у нелегальній книжці «Наш патріотизм».
У листопаді 1893 року за організацію мітингу у Варшаві Романа Дмовського на три роки вислали до Латвії, міста Єлгава (Мітава), під нагляд поліції. У 1895 році Роман Дмовський тікає з Латвії до Львова, де він влітку 1895 року спільно з Яном Поплавським (Jan Popławski) починає видавати журнал «Пшегльонд Всепольський». Журнал видавався протягом (1895-1905) років, його переправляли до Варшави. Саме на сторінках цього журналу Роман Дмовський заявив про себе, як публіцист та ідеолог польського націоналістичного руху.
На основі організації Національна ліга починається створення націонал-демократичної партії (націонал-демократичних стронництв). Такі осередки партії почали засновувати на території Російської імперії, Австро-Угорщини та Прусії. Їхня мета була створення Польської держави, використовуючи засоби, які виключавли збройну боротьбу. Польські націоналісти вважали за необхідне збільшення поляків у місцевому самоврядуванні, націоналістичне виховання молоді, захист Католицької церкви. Таким чином, почалося формування ідеології польського націоналізму, який сформували Р. Дмовський, Я. Попласький та З. Баліцький.
В 1903 році Роман Дмовський видає працю «Думки сучаснго поляка», яка остаточно сформулювала ідеологію польського націоналізму. Роман Дмовський починає активно виїзжати за кордон, побувавши у Франції, Бразилії та Великобританії. В 1904 році Дмовський відвідав Канаду, Японію та США.
Поїздка до Японії стала початком конфронтації Р. Дмовського з Ю.Пілсудським, який представляв Польську Соціалістичну Партію (ППС). Політики випадкову зустрілися на вулиці в Токіо і майже день провели, спілуючись між собою. Їхні позиції не співпадали, Ю. Пілсудський намагався заручитися підтримкою Японії, а Р. Дмовський був проти такого підходу. Роман Дмовський був проти повстання поляків в Російській імперії, бо після чергового придушеного повстання поляки вичерпали свої сили майже на 30 років. Роман Дмовський заявив Юзефу Пілсудському, що він буде перешкоджати в його діяльності, але не буде зводити наклеп на Пілсудського в очах керівництва Японії.
У своїх працях того часу Роман Дмовський «Новий період в історії Росії», «Сучасний стан Росії в історичній перспективі», які він опублікував в «Пшегльондє Всепольському», а також у роботі «Німеччина, Росія і польське питання» він пояснює, що повстання і революція в Польщі вигидні лише німцям, а Німеччина ворог № 1 для Польщі. «Відношення Польщі до Німеччини, писав Р.Дмовський, полягає в основі того зацікавлення, що викликає в Європі польське питання. Загрожуюча у своєму зростанні міць Німеччини та південно-східний напрям німецької експансії визначили роль Польщі, як головної перешкоди цього переможного руху. Ця сучасна роль нашого народу зумовлює та обставина, що польське питання в найближчому майбутньому буде одним з найважливіших європейських питань». Праці ідеолога польського націоналізму Романа Дмовського були перекладені на англійську, французську, чешську та російські мови, що дало можливість Польщі за декілька років до Першої світової війни показати свою позицію Європі і переконати англійців та французів у важливсті вирішення польського питання.
Роман Дмовський виступав категорично проти соціалістичних ідей та революції, вважаючи, що ці ідеї шкодять майбутньому Польщі. Але треба зазначити, що Карл Маркс був радикальним прихильником відновлення Польської держави. Роман Дмовський та його Ліга Польська ініціює мітинги та маніфестації, протидіючи розповсюдженю соціалістичних та класових ідей серед поляків. Дмовський організовує з’їзди селян та духовенства, де починає формуватися ідея щодо єдності католицтва та національних інтересів поляків.
Авторитет польських націоналістів зростав, але він призвів до кривавих конфліктів і сутичок з польськими соціалістами і комуністами. Поляки вбивали поляків і це багатьом не подобалося в Польщі.
У листопаді 1907 року Дмовський приїздить до Санкт-Петербурга, де особисто зустрічається з прем’єр-міністром Російської імперії С. Вітте і переконує того надати автономію Польщі. Лідер польського націоналістичного руху Роман Дмовський починає використовувати демократизацію суспільного життя в конаючій Російській імперії після прийняття Маніфесту від 17 жовтня та виборів до державної Думи. До Першої Думи лідер польських націоналістів не балотувався, але він став депутатом Другої і Третьої Думи і головою фракції Польського кола.
В 1908 році вийшла книга Романа Дмовського «Німеччина, Росія та польське питання». В цій книзі він говорить, що майбутня Польська держава повинна отримати всі свої етнографічні території, в тому числі ті, які знаходяться під контролем Німеччини. На думку Дмовського, для боротьби з Німеччиною необхідно спиратися на Російську імперію і в майбутній війні поляки повинні підтримувати Російську імперію. Саме Роман Дмовський започаткував лояльне ставлення польських націоналістів до Росії.
В 1912 році Роман Дмовський у Варшаві вчетверте висувається до російської державної Думи, але програє. Ідеолог польського націоналізму вважав, що йому завадили стати депутатом євреї, через антиєврейську політичну діяльність його політичної сили. У 1914 році на початку Першої світової війни польське суспільство підтримувало Російську імперію і це було результатом ідейного впливу Романа Дмовського і польського націоналістичного руху.
Ідеолог польського націоналізму Роман Дмовский негативно ставився до створення Українськї держави і вважав, що повністю незалежна Україна не відповідає національним інтересам незалежної Польщі, через те, що Українська держава у випадку свого створення буде знаходитися під впливом Німеччини.
Після двох років війни, усвідомлюючи, що Російська імперія скоро розпадеться, Роман Дмовський формулює концепцію створення Польської держави. З цією програмою Дмовський знайомить російського посла в Парижі Ізвольського та деяких лідерів Антанти. Це був перший документ від польських політиків, які співпрацювали з Антантою, щодо необхідності створення незалежної Польщі.
Лютнева революція 1917 року в конаючій Російські імперії збільшила апетити польських націоналістів. Роман Дмовський готує програмовий документ для лорда Артура Бальфура та урядів західних країн, в якому детально описує претензії поляків до інших народів, які, на думку Романа Дмовського, повинні увійти до складу майбутньої незалежної Польщі. Цей програмовий документ було надруковано англійською мовою у кількості 500 примірників. На Сході Польщі Роман Дмовський збирався приєднати великі території, які належали українцям та білорусам. Мова йшла про Мінську, Ковенську, Віленську, Гродненську та Волинську губернії. На заході Роман Дмовський збирався включити до складу незалежної Польщі майже всю Верхню Сілезію, землі Західної Прусії. Роман Дмовській переїздить до Парижу і очолює Польськй національний комітет, який склав конкуренцію Тимчасовому уряду, Юзефу Пілсудському і політичним силам, які його підтримували.
Ю. Пілсудський направляє в Париж делегацію, яка домовляється з Національним польським комітетом і її лідером Р. Дмовським. Польські націоналісти домовляються між собою, а Національний комітет Р. Дмовського визнає Уряд у Варшаві. Відомий польський піаніст і націоналіст Ігнацій Ян Падеревський виїзжає до Польщі з метою очолити Уряд. Польські націоналісти -Роман Дмовський та Ігнацій Ян Падеревський стають представниками Польщі на Парижській мирній конференції. Таким чином, була вирішена складна політична ситуація, бо Юзеф Пілсудський, який зосередив владу у Польщі, не мав зв’язків з Антантою.
Ідеї польського націоналіста Р. Дмовського були реалізовані тим, що переміг принцип інкорпорації земель, на яких жили неполяки, а не федерації, до чого прагнули польські націонал-імперіалісти на чолі з Ю. Пілсудським. Польща змогла отримати Велику Польщу, Східне Помор’я, Верхню Сілезію. На Мазарах необхідно було провести плебістцит, а Гданськ отримав статус вільного міста. Уряд Німеччини, користуючись підтримкою Ллойд Джорджа – прем’єр-міністра Великобританії, зміг добитися плебістциту в Сілезії.
У травні 1920 року Р. Дмовський повертається до Польщі, де у Варшаві зустрічається з Начальником держави Ю. Пілсудським. В 1922 році він купує собі маєток Хлудово під Познанню, де Р. Дмовський мешкав до 1934 року. В 1923 році Роману Дмовському надають звання доктора в Познанському університеті, а в 1927 році вручають літературную премію ім. Я.Каспровича.
У грудні 1926 році Роман Дмовський створює свою націоналістичну організацію – Табір великої Польщі (Obz Wielkiej Polski). Саме Роман Дмовський сформулював ідеологічну концепцію поляка-католика. Табір великої Польщі (Obz Wielkiej Polski) активно розвивася і нараховував понад 200 000 членів по всій Польщі. У березні 1933 року Уряд Польщі, боячись конкуренції, прийняв рішення розпустити Табір великої Польщі (Obz Wielkiej Polski). У середині 30-х років здоров’я Р.Дмовського погіршилося, а фінансові проблеми змусили продати маєток Хлудово під Познанню. Після цього Р. Дмовський переїздить жити до своїх друзів Неклевичів, спочатку до Варшави, а потім до їхнього маєтку Дроздово, де і помирає у 1939 році.
Загалом, все, що сталося з Польшею у першій половині ХХ століття, можна назвати наслідками політичної діяльності двох політиків націоналістів – Романа Дмовського та Юзефа Пілсудського.
Олексій Усенко, м. Суми
ЛІТЕРАТУРА
- Dmowski R. Świat powojenny i Polska. Warszawa, 1932. S. 272.
- Дмовский Р. Германия, Россия и Польский вопрос / под ред. Д. С. Буневича, Г. В. Холодова. Санкт-Петербург : Алетейя, 2017. 208 с.
- Дейвіс Н. Боже ігрище: історія Польщі / пер. з англ. П. Таращук. Київ : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2008. 1080 с. : іл. Бібліогр.: с. 1017–1023.
- Пілсудський Ю. Мої перші бої / переклад із польської О. Ісаюк, А. Гончарук. Київ : Видавець Олексій Бешуля, 2021. 448 с. : іл.
