Сьогодні, 5 липня 2026 року проходять 40-ві річниці з дня смерті Ярослава Семеновича Стецька – нездоланного прикладу українського націоналізму для всього світу. Стецько народився 19 січня 1912 року в Тернополі. Навчався Ярослав у Тернопільській українській гімназії, згодом вивчав право й філософію у Львівському та Краківському університетах. Вже у 1930 році він став членом ОУН, ставши окружним провідником Тернополя. У цей час він був учасником таємних зборів націоналістичної молоді, на яких обговорювались ідеологічні, філософські та практичні питання стосовно українського націоналізму.
У 1930-х роках він сидів у польських тюрмах за свою революційну діяльність. Під час розколу ОУН в лютому 1940 підтримав бандерівців та вступив у їх лави. З того часу він був членом ОУН(р). 30 червня 1941 у Львові він організував Українські Національні Збори та зачитав Акт відновлення незалежності України. На вимогу нацистів відкликати Акт – він відмовився, за що був покараний ув’язненням в концтаборі «Закзенхаузен», в політичному бункері «Цилленбау». Пробув він там до вересня 1944, після чого втік і ховався в Мюнхені. В цей час він установлював контакти з різними еміграційними колами для подальшої антирадянської боротьби, що згодом зіграло свою роль у формуванні АБН(який був створений на конференції ОУН(б) 22 листопада 1943 року), ідею створення якого він підтримав і став його президентом 16 квітня 1946 року. У квітні 1949 в Мюнхені була організована демонстрація за наказом Стецька, яка згодом привернула увагу ЦРУ та дипломатів, що були зацікавлені у антирадянській боротьбі.
У першій половині 1950-х років Стецько також намагався встановлювати контакти з Іспанією Франциска Франка, що було успішно зроблено. В Іспанії Стецько домігся підтримки від католицького фонду «Obra Catolica» для навчання українських диверсантів. В Іспанії часто йшли дискусії щодо організації антикомуністичної боротьби з російською еміграцією, що Ярослав Стецько дуже негативно відкидав, оскільки бажав розпаду не лише СРСР, але й росії. У 1955 році Стецько мав аудієнцію у Франциска Франка, і домігся подальшої підтримки АБН та виступу на Іспанському національному радіо, яке за допомогою раніше створеної радіостанції, транслювало промову Стецька в УРСР. Цей же рік ознаменувався першим візитом Стецька до Китаю Чана Кайші. У 1957 на Тайвані була створена місія АБН. Через деякий час була створена спеціальна радіостанція «Голос справедливості», яка транслювала заклики до антикомуністичної боротьби серед народів Сибіру та Далекого сходу СРСР. Стецько брав участь і в налагодженні відносин із антикомуністичними рухами Латинської Америки та США, чим досягнув небаченої підтримки серед політичних еліт всієї Америки.
Всі ці контакти дозволили Стецьку вже в наступному році створити Всесвітню антикомуністичну лігу, перша конференція якої проходила в Тайбеї – столиці Тайваню з 25 вересня по 1 жовтня 1967. У ній брали участь, як пише Григорій Рій: «…представники 170 антикомуністичних організацій з-понад 60 країн світу».
Тоді ж за ініціативи АБН була створена і Європейська рада свободи для боротьби з комуністичною загрозою. Завдяки ній по всій Європі відбувались численні політичні демонстрації, спрямовані для схилення на свою сторону урядів європейських держав.
У 1969 АБН негативно сприйняло позицію президента США Ніксона щодо «розрядки» з Радянським Союзом. Сам Стецько так говорив про цю політику: «Краще гинути у вогні, ніж жити під російським ярмом!».
Новий ренесанс АБН отримав з приходом до влади в США Рональда Рейгана. 17 липня 1983 року почався Тиждень поневолених народів, який 19 липня палко підтримав Рейган у своїй промові.
Весь цей час Ярослав Стецько знаходився у постійній активності та стресі. Маючи і так підірване здоров’я та розвиток раку, Стецька весною 1986 госпіталізували. Нажаль, 5 липня 1986 Ярослав Семенович Стецько помер у Мюнхені у віці 74 років. Він не дожив 5 років до розпаду СССР…
Слава видатному українському націоналісту!
Слава АБН!
Матвій Бондар
