До третьої річниці початку «СВО» кремль уже не сподівається самотужки дотиснути непокірну Україну. Путіну потрібна допомога Трампа. У Росії режим закріплюється на відверто тоталітарних засадах, аж до прокурорської націоналізації. Будується неоГУЛАГ, і в цих умовах навіть формально приватний власник набрид господарям країни. Тим часом відправляються на той світ контрольовані силовиками бандити та віце-губернатори. Причому не з власної волі.
Боротьба продовжується
Після взяття Курахового окупанти прориваються до Торецька. Прагнуть захопити Авдіївку, щоб ЗСУ відійшли від залишків тамтешнього плацдарму. Ситуація важка, і гарматного м’яса кремль не шкодує. Провалено черговий новорічний план захоплення Донбасу («вихід на адміністративні кордони»). Виповнилося півроку, як «друга армія світу» намагається здолати «українську ДРГ» на Курщині. Звітувати доводиться не так перемогами, хоча б фейковими, як військовим напруженням.
Згідно з проектом Міноборони РФ, який напевно набуде сили, хворі на шизофренію та гострі розлади стануть «обмежено придатними» до військової служби. Власне, давно настав час – враховуючи всьому світу відомий стан верховного головнокомандувача. Хворі на сифіліс, насамперед «обмежено придатні», тепер можуть похвалитися новою мірою допуску до зброї: «з незначними обмеженнями». Ось кого путін задумав гнати мінними полями Донеччини.
Загалом, до третини всіх зіткнень відбувається в Донецькій області на покровському напрямі. Запеклі бої продовжуються і на Харківщині в районі Куп’янська. Але кардинально не вдається ніде. Навіть після захоплення Курахового.
У Курській області успіхи путінців зводяться до удару по школі в Суджі, де, на думку керівництва РФ, сховалися вороги рейху. В особі пенсіонерів, які прийняли українську владу. Водночас імперія змушена терпіти у себе в тилу підпал то одного, то іншого нафтопереробного заводу. На початку лютого атак безпілотників зазнали десятки військових об’єктів на Північному Кавказі, у Татарстані, Саратовській та Ульянівській областях, а особливо в Астраханській та Волгоградській. Вражені, зокрема, НПЗ “Лукойл” у Волгограді, нафтобаза “Албашнафта” у Краснодарському краї, завод “Газпром-переробка” в Астрахані.
Повертаються за обміном 150 бійців ЗСУ. Багато хто з них провів у полоні понад два роки. У свою чергу, українські десантники щойно поповнили обмінний фонд, узявши в полон два десятки солдатів імперії на Курщині.
Незважаючи на гнилі розмови про «переговори» та «угоди», у реальності Трамп все ж таки не припиняє постачання зброї Україні. Байден свого часу говорив правильні речі, але, за даними Reuters, затримував відправку. Наприклад, на початок грудня Україна отримала лише 30% обіцяної американської бронетехніки. Пов’язано це було із побоюваннями ескалації з боку РФ. У будь-якому разі, Україна продовжує боротьбу, і було б найбільшою підлістю вважати це менш важливим чинником, ніж «думка» мешканців кремля.
Економіка прокуратури
Однак, всередині РФ з цією «думкою» доводиться рахуватися. Поставлено завдання відтворити СРСР – лише без гуманістичної демагогії, без потуг на «людське обличчя». У політиці, ідеології, культурі пекельна жорстокість (пом’якшена дебільністю) керує давно. Нині темна тінь державної лапи накриває економіку. Під шумок інфляційного заливання грошима лінією ВПК. Щоб результат помітився не відразу.
28 січня Генпрокуратура РФ вимагає вилучити на користь держави всі акції компаній, пов’язаних з Олексієм Мітюшовим. За рік до цього власник, який перебував під слідством, залишив країну та оголошений у розшук. Тепер йому закидають, що він теоретично може передати конфіденційну інформацію Моссаду, ЦРУ та Службі спільної розвідки Саудівської Аравії. Сам власник підприємств башкортостанського хімпрому живе між Литвою та Іспанією.
Через дві доби та сама інстанція перейнялася «іноземним контролем» над групою компаній аеропорту Домодєдово. Виявляється, керують усім цим господарством громадянин ОАЕ та Туреччини Дмітрій Каменщик та ізраїльтянин Валерій Коган. Цілком взагалі лояльні до путінському режиму, багато що зробивші для його економічної стійкості. І все одно – не ті часи.
Того ж дня затримано трьох топ-менеджерів «Роснано»: Бориса Подольського, Артура Галстяна, Марину Касенкову. Соратників Чубайса звинуватили у прихованні фінансової дірки. В умовах війни проти України (і світу) такі речі неприпустимі. Гроші підзвітні. Приховування – військовий злочин.
Машина увійшла до режиму, оберти набирають розмаху. Прокурорські наїзди – і є сьогодні економічною політикою. На початку лютого 100% ТОВ «Рідні поля» передано державі. Нібито тому, що глава компанії Петро Ходикін не лише росіянин, а й підданий короля Федерації Сент-Кітс та Невіс Карла III. Ще у Стародавньому Єгипті знали, що вивозом зерна має займатися фараон. Інакше деспотія буде не зовсім деспотією. Генпрокуратура разом із арбітражними судами по всій РФ займається виправленням таких безглуздостей.
3 лютого настала черга фірми Raven Russia, найбільшого в «новому СРСР» оператора складських приміщень. Після початку «імперського ZOVу» компанія відійшла від британської Raven Property Group. Але Кремлю цього мало. Надійно розпоряджаєшся тільки там, де встановлена військова окупація.
Совість та шлях
Але й людям, які ненавидять імперію зла, варіантів не залишено. Опір. І лише. Форми можуть бути різні. Але суть одна.
Ліквідація Армена Саркісяна в московському елітному ЖК «Червоні вітрила» спровокувала вибух версій. Убитий був кримінальним авторитетом, організатором «тітушок», засновником окупаційного батальйону «АрБат» та другом Апті Алаудінова, ще одного зрадника свого народу. Стратити Армена Горловського могли і антирежимні партизани, і конкуренти з бізнесу. Хоч би хто це був — зробив добру справу. Не зайве згадати, що в антирадянському та антинацистському Опорі був сильний «кримінальний» напрямок.
Втім, скромне, але виразне висловлювання президента Зеленського, здається, знімає питання. СБУ попереджало. А даремно нічого не обіцяє.
Майже одночасно із Саркісяном загинув ще один видний борець за неоГУЛАГ — віце-губернатор Приморського краю та командир добровольчого загону «Тигр» Сергій Єфремов. Його автомобіль наїхав на міну у Курській області. Як бачимо, не всім слугам режиму судилося романтично злетіти у повітря в «Червоних вітрилах».
4 лютого з вікна службового кабінету у Петрозаводську випав керівник карельського Управління Федеральної антимонопольної служби Артур Пряхін. Ймовірно, що чиновнику допомогли. Офіційна версія – суїцид. Невже у вірного слуги путіна прокинулося сумління? Як би там не було, кремлівські вожді навряд чи наслідуватимуть. Якщо їм не допомогти. Над чим і працюють ЛСР та РДК, національні добровольці та антиімперські партизани», – попереджає «Роспартизан».
Федір Шапоренко
