Останнім часом у Республіці Саха сталося кілька гучних інцидентів, як для цього тихого та віддаленого регіону росії. Розлив нафти, прихований владою, падіння мосту, конфлікт корінних евенків з видобувачами золота. Але про все по порядку. Для початку, а що це взагалі таке, Якутія?
Основні відомості
Республіка Саха-Якутія за площею – найбільша в росії та у світі адміністративна одиниця. Це як Індія чи Аргентина. Але через дуже складні умови життя, населення там дуже мало: десь 1 млн, 38% живе у столиці Якутську. Регіон має вкрай низьку щільність населення: 1 людина на 3 квадратні кілометри! Правда, за вікном часто -50 і зима ще в квітні та вже у жовтні. Лише у травні приходить справжнє тепло, коли тане крига на річці Лена і вона починає свій хід по області. Влітку у Якутії є білі ночі. Але холод повертається вже в кінці серпня.
Найхолодніше місто у світі з постійним населенням – теж Якутія, це Оймякон. Ще відомий, як Полюс Холоду (зафіксована температура -71,2 у 1933 році, холодніше хіба що в Антарктиді). Клімат дуже різко континентальний: тобто взимку -50, влітку – +40! Хоча з наступаючим глобальним потеплінням це може й зміниться (насправді, при -30 для жителів Якутії вже привід це обговорити)))
За -50 можуть оголосити актировку (від слова “акт”, бо подібні рішення вводяться у дію указами) та скасувати заняття в школах (малеча і при -45 може лишитися вдома). Щоб вийти з будинку, треба вдягатися ніби взимку у Антарктиді. І все одно вії, шапка та шарф деревеніють на холоді, а косметика швидко тече.
Будинки часто будують на сваях… ні, не щоб врятуватися від вічної мерзлоти. Навпаки, щоб тепло будинку не розтопило пермафрост. Хоча знову ж таки, через глобальне потепління й пермафросту стає все менше…. тому на Півночі це серйозна проблема – при зникненні пермафросту сваї розморожуються, падають, а за ними може обвалитися і будинок. Особливо це помітно на заході, в Арктиці (Мурманськ, Архангельск і так далі).
Земля все одно постійно ходить туди-сюди. Усі комунікації протягнуті у трубах назовні, через сухий клімат майже без вітру на вулиці доволі складно дихати, особливо в туман. Немає в Якутську і каналізації, куди міг би уходити розтоплений сніг (тобто вода). А через сміттєзвалище і часті пожежі на ньому, дихати важко влітку також.
Незаглушені з осені по весну авта, друге скло, захищені шини та розбиті дороги – теж Якутія. Звичного нам міського транспорту Якутську не існує, лише приватні маршрутки. Та й ті ходять абияк, забиті, водіїв мало, автопарк старий. Нема і нормальних паркінгів (хоча в Якутську більше 120 тисяч машин!). Інфраструктура стара теж – нещодавно в Якутії впав міст.
Цікаво, що це єдиний регіон росії, розділений відразу на три часові пояси. 40% території Якутії лежить за Північним полярним колом, є 700 тисяч рік та річок та 800 тисяч озер. 80% території вкрита лісами, ⅔ це гори або плоскогір’я.
Їсти тут люблять рибу, а також конину і строганину (це тоненькі слайси замороженої сирої риби). Але буває, що й м’ясо ведмедя. Втім, за спекотне літо встигають дозріти й деякі овочі та фрукти, зокрема кавуни.
Воду здобувають з льодовика Булуус за 100 км від Якутська.
Короткий зріз історії
В Якутії, як ви мабуть чули, жили мамонти. Їх і дотепер знаходять у пермафрості, вони шикарно збереглися. У Аллаїховському районі, на річці Берелех, існує найбільше кладовище мамонтів. А в Хорого є кладовище динозаврів. У Якутську є навіть музей для них. А у 2012 році знайшли частину туші мамонта з м’якими тканинами, що ще не розклалися.
А от перші люди з’явилися ще у палеоліті. На початку нашої ери до регіону прийшли предки сучасних евенів та евенків – тунгуські племена (так, Тунгуський метеорит це теж поблизу). 10 тисяч років тому прийшла азійська група, витиснувши палеосибірську (більш сучасна японцям, китайцям).
Власне якути з’явилися у Саха десь на стику 12-14 століття, прийшли вони з Байкалу до річок Лена, Алдан. Евенки та юкагири були або асимільовані або витиснені. Якути принесли з собою полярне скотарство, ремісництво, постійні житла. У 17 столітті згадується місцевий князь Тигин Дархан, герой багатьох якутських сказань та переказів. Власне Тигин це дід легендарного першого вождя якутів Баджея. Щодо реальності цієї династії немає одностайної думки. Загибель Тигина подається, як переломний момент в історії Якутії і пов’язаний він насамперед з появою росіян.
Першими московитами на цих землях стали козаки у 1623 році. Вони спустилися по Лені. У 1632 році вони поставили своє перше місто – Ленський острог, пізніше – Якутськ. Через 10 років його затопило, тож будівництво перенесли на інший берег Лени, в долину Туймаада. Якутськ швидко став торгівельним містом, де обмінювали хутро, м’ясо та рибу на товари росіян. Останнє, що лишалося від острогу – дерев’яна надбрамна башта – згоріла у 2002 році. Зараз її замінює інсталяція.
Якути об’єдналися і спробували були воювати, взяли острог в облогу, але козаки відбили атаки. І напади припинилися. У цьому кардинальна відмінність якутів від їхніх сусідів чукчів, з якими російська імперія воювала більше 150 років й так і не змогла перемогти військовим шляхом ( а лише підкупом вождів). Втім, тут все ще було попереду.
У 1638 році було засноване Якутське воєводство. З цих приблизно пір почалися в Якутію заслання. Стрільці, повстанці Степана Разіна, старовіри. Втім, суто політичним воно стало лише з 19 століття. Там були декабристи, учасники повстання у Польщі 1863, соціал-демократи, Цікавий факт: у 1916 році губернатор Якутії де Вітте відмовився виконувати указ царя про “мобілізацію інородців на тилові роботи в армії” під час Першої Світової. Але вже у 1918 в Якутії почали розігруватися важливі події. Взагалі, період 1918-1932 років увійшов в історію, як період справжнього якутського спротиву окупації з боку росії.
Отже, у 1918 якути оголосили незалежну від (тодішньої) Російської республіки державу. Це стало відомо, як Якутська революція. У лютому сформували Якутську обласну раду, яка виступала з антибільшовицьких позицій. Вже у березні ЦВК Рад Сибіру відправив до Якутії загін з 400 комуністів. У червні вони зайняли Олекминськ і село Табаго, отримавши можливість оточити Якутськ з трьох сторін. До 1 липня місто впало перед більшовиками. Втім, їх швидко вигнали, а Якутія стала автономією у складі антибільшовицької Сибірської Республіки, яка проіснувала, втім, недовго. Далі перейшла під владу Колчака, якого розбили комуністи у 1919-20 роках. Але це був лише початок.
У 1921 році у Якутії спалахнуло дуже дивна для регіону річ – повстання. Ще й антирадянське, яке спиралося на Якутську Народну армію та залишки дружини Сибірської республіки. Повністю під контроль совєтів Якутія перейшла аж у 1923 році після двох років кривавих сутичок червоних та білих. Це стало останнім актом Громадянської війни в росії.
Втім, різкі та неправомірні дії комуністів призвели до нового спалаху вже через 12 місяців – Тунгуського повстання евенків. Причини були вагомі: закриття портів для іноземної торгівлі, ліквідація приватної власності, перебої із завезенням товарів, конфіскація оленів, вилучення пасовищ під новобудови.
У 1925 році було укладено перемир’я. Евенки встигли у цей же рік створити власну Тунгуську народну республіку. Але у 1927 все спалахнуло знову, тепер під проводом прихильників конфедерації. І от його вже втопили у крові: 128 розстріляних, 130 ув’язнених, причому багато хто взагалі нічого про ці заколоти не знав і потрапив “за компанію”. Колективізацію зустріли у 1930 році Булунським повстанням і у 1932 – Таймирським повстанням.
Також у 1920-ті вперше досліджуються золоті поклади, у 1930-х звели порт Тіксі у гирлі Лени. А у 1950-х роках на заході Якутії знайшли алмази.
Під час Другої Світової 13 вихідців з Якутії отримали звання Героїв СРСР. Звісно, до 1950-х років у Якутії діяла система зі 105 таборів Гулагу, яка займала одну третю частину республіки. Тоді її охрестили “в’язницею без грат”. У Якутії ж починається траса Колима, ще відома, як “Дорога смерті”. Вона була прокладена на кістках репресованих. Тих, хто не виконував норму або чинив спротив, вбивали.
27 вересня 1990 року Якутія прийняла Декларацію про державний суверенітет. У 1991 році заснували посаду президента республіки. Першим став Михайло Ніколаєв. Тоді ж назву змінили на Саха (Якутія). Приблизно половина населення володіє якутською мовою та використовує її у побуті.
Економіка Якутії
Регіон має 1823 родовищ 58 видів мінералів. Зокрема, тут видобувають 82% алмазів росії (і чверть всіх алмазів світу), 60% російського урану, 47% відомих запасів вугілля, 35% – природного газу та нафти в усьому Східному Сибіру та Далекого Сходу. Ще 16 потеційних родовищ вивчені слабко.
Найвідоміше місце видобування алмазів – кімберлітова трубка Мир. Уран зосереджений на півдні Якутії Також регіон володіє 20% усіх російських запасів золота. У 2023 році стало відомо, що за останні п’ять років у Якутії відкрили 10 нових родовищ нафти та газу.
До кінця 2024 року планують видобути 50 тон золота та 200 тон срібла. Роботи здійснює Росатом, який планує вийти на “промисловий рівень видобутку”. По об’ємам видобутку золота Якутія вже вийшла на друге місце в росїі. Але його все одно часто добувають нелегально.
Загалом розвідано близько 5% території Якутії на предмет корисних копалин. Приблизна вартість усього підземного багатства оцінюється у приблизно 2,5 трлн доларів США. Прибутками, втім, розпоряджаються росіяни на місці та в кремлі. Що не додає московитами любові серед місцевих якутів. Тим більше, що точок конфлікту вистачає.
Наприклад, компанія “Сургутнафтогаз” майже тиждень приховувала розлиття нафти в Якутії. Хоча місцеві знімали це на фото і відео, які пізніше опинялися в місцевих телеграм-каналах. Більш того, на запит місцевого міністерства нафтовикии заявили, що..жодного розливу немає. Екологів пустили лише за 5 діб після інциденту й те дозволили оглянути свердловину лише з 300 метрів.
Подібну поведінку “Сургутнгафтогазу” та їхню впевненість у безкарності можна пояснити доволі просто: це другий за обсягом сплачених податків бізнес регіону. І це сказав не абихто, а голова Республіки Саха Айсен Николаєв (після алмазного гіганта АЛРОСА). Виторг – трильйон рублів (!) – у чотири рази більше бюджету Республіки. До того ж, як стало відомо, “Сургутнафтогаз” продає місцевим нафту на 35% дорожче, ніж китайцям. При цьому, вони продовжують користуватися пільгами в Якутії.
Інший конфлікт, що стався от днями – між евенками та видобувачами золота “Нордголд”. Хоча насправді він триває вже чотири роки, а сталося чергове загострення.
Корінні народи навіть писали листа путіну, а компанія називала їх “іноагентами”. Жителі селища Тяня заявляють, що через розширення зони видобутку дохне риба, зникають ліси, скорочується хабітат оленів. І взагалі це заповідна земля народу зі священним озером Усу та витоками річок Чаруода і Токко. Евенки навіть заявили, що це “загрожує існуванню нашого народу”. Nordgold включена у санкційні списки США і досі має зв’язки з підсанкційним олігархом Мордашовим. Вн володіє родовищами не лише в росії, але й у Казахстані, Буркіна-Фасо та Гвинеї. На землях евенків золото почали видобувати ще у 2002 році. Але за 17 років відносини дійшли до критичної точки.
Вартість життя в Якутії
Жити в Якутії дорого. Навіть не так. Дуже дорого.
Щоб заманювати працівників у такі складні, майже нелюдські умови, Якутія пропонує доволі високі зарплати. За цим показником регіон входить у топ-10 в рф і займає сьоме місце (високою вважається зп від 100 тисяч рублів або 45,5 тис. грн). У Якутії вже більше чверті населення отримує такі виплати. Але в столиці Якутську можна відчути контрасти: хтось отримує 50 тис, а хтось – і всі 120.
Десь через 5 років вже половина зможе мати 100 тисяч. І це виправдано, бо ціни буквально на все – від інтернету до продуктів та житла – значно вищі, ніж на материку. Часто у кілька разів вищі.
Наприклад, аутфіти. Зимовий одяг, як не дивно, доволі дорогий (до 250 тис рублів за шубу, 150 тис за пуховик). А також легендарні якутські унти. Їх відшивають зі шкіри з гомілок оленів (до 55 тис рублів). Додаткову вартість унтам додає биле – декоративна вишивка (чим більше, тим дорожчі).
За останніми даними, родині з чотирьох людей в Якутську на місяць потрібно приблизно 170,5 тисяч рублів. На одного – 76 тисяч. І на шокуючу противагу, пенсії в регіоні просто смішні – до 30 тисяч рублів. Куди тут вже вижити пенсіонерам без підтримки. Діють північні надбавки – до 80% від зарплати (для народжених тут або тих, хто прожив 5 років до початку роботи). Також є регіональні за складний клімат. Але це все лише для трудових договорів.
Однокімнатна квартира може коштувати від 4,5 до 9,5 млн рублів.
Корінні народи та перспективи незалежності
У Якутії живе п’ять корінних народів півночі росії: якути, евенки, евени, юкагіри та чукчі. На відміну від тієї ж Тюмені, якути складають більшість у республіці. Їх там майже 480 тисяч. Евенки займають третє місце з 40 тисячами населення. Вполовину менше евенів.
Якути, як вважається – прямі нащадки куриканів, давнього племені Сибіру початку нашої ери. Від них в Якутії лишилася традиція розведення коней. Монголи витіснили їх до середньої Лени, що й стало початком Саха. Мова якутів відноситься до тюркських. Крім Саха, народ називають ще ураангхай. В Якутії розвивають різблення по кісткам мамонтів. Це мистецтво почалося ще у XVIII столітті. Якути також віддавна – чудові ювеліри. Але прикраси робилися також, як обереги. Головне свято Ысыах – день повернення сонця 21 червня. Кульмінація свята – загальний хоровод Осуохай. Зустрічають сонце, годують вогонь, очищаються від злих духів, п’ють кумис, їдять їжу з м’яса жеребців.
Здебільшого, якути займаються розведенням коней та великої рогатої худоби. Лише у XIX столітті в Якутії починають пробувати садити зерно. Землеробство повноцінне принесла лише радянська влада. А жили (і подекуди й зараз живуть) у юртах. Конічна влітку та широка двосхила взимку. Пізніше з’явилися зрубні юрти.
Евенки та евени представляють собою тунгусів. Цей народ, що цікаво, постраждав більше від китайців-маньчжурів, аніж від росіян. У перші роки радянської влади кілька сотень евенків хотіли були втекти до КНР, але були розстріляні. Займаються евенки, переважно, полюванням та розведенням оленів. На останніх вони навіть їздять, це чисто евенкійська фішка.
Звичаї направлені на гармонійне співіснування людини з природою, розвинутий анімізм. За красиві, елегантні та вишукані костюми евенків називають “аристократами тундри”. Також вони на весь світ відомі бісероплетінням. Тотемна тварина – ведмідь, символ давніх пращурів. Шамани евенків вважалися найсильнішими в Сибіру.
Евени вважаються окремою гілкою евенків, хоча народи між собою дуже схожі. Евени відкололися від евенків і йшли на північ, змішуючись з іншими (чукчами, коряками, ітельменами). Займаються тим самим, що й евенки: розводять оленів, рибу ловлять, полюють. Хіба що любили ганяти звіра собаками. У давнину евени були добрими ковалями і взагалі майстрами на всі руки з деревом, металами та шкурами. Не можна було користуватися розбитим посудом чи зіпсованими речима – вони належать мертвим.
Наразі в Якутії розвиваються література та кінематограф, заснований і на місцевих легендах та фольклорі. Через збереження власної мови та політичної організації, якути перебувають у кращих умовах, ніж інші поневолені росією народи. Нещодавня історія повстань, відірваність від центру прийняття рішень та неймовірно багаті надра роблять Якутію одним з перших кандидатів на вихід з так званої російської федерації. Якути дуже добре розуміють вислів “Досить годувати москву!”, бо це відбувається буквально: 65% прибутків Якутії забирає російська столиця.
Ймовірно, настане час, коли місцеві еліти скажуть досить. Й або на хвилі націоналізму або через економічні причини, Якутія спробує покинути кайдани імперії. Сильно прям поширити християнство московитам не вдалося. Тут досі панують язичницькі вірування, як-от тенгріанство – поклоніння Небу. Його принесли з собою монголи. Якути вірять у свою “богообраність”, до речі.
Також можна розіграти карту пантюркізму, бо ж якути – то тюрки. Це буде складніше, бо рух занепав після 2014 року, але контакти з Центральною Азією та Туреччиною мають допомогти.
Анатолій Максимов
