Юрій А. Вудка: Ніколи росія не жила нормальним людським життям

Тобто у цій назві немає нічого, крім натяку на клептоманію. У цьому сенсі нинішня клептократія там — явище, мабуть, не випадкове. Навіть чуже ім’я та чужу історію поцупили, а звідси претензії і на територію.

Типу, якщо я вписав у свій паспорт прізвище якогось Коваленка, то це дає мені підстави претендувати на його квартиру!

Але повернемося до суті питання. Поколіннями Росія (може, точніше, Московія?) несе і світові, і собі ж самій, і особливо навколишнім народам незліченні страждання від етноциду до геноциду. Ніколи ця країна не жила нормальним людським життям за всі півтисячоліття своєї справжньої, не поцупленої історії — від Іванушки Грозного (українською — Лютого), через Распутіна — і до нинішнього Путіна. Всі світові еволюції і революції проходять ніби повз неї. Вони зовні хіба що засвоюються, але відразу запрягаються служити вірою і правдою тому ж московському варварству, звірству і бузувірству.

Отже, перейдемо до діагнозу. Я розрізнив би два сорти манії величі: індивідуально-особистісний і колективно-національний. Перший сорт швидше смішний, ніж небезпечний. Ну, подумаєш, якийсь Ваня із сусіднього під’їзду уявив себе Наполеоном. Армії для завоювання Європи в нього все одно немає! У нього немає, а от у Росії дуже навіть є, при всьому розвінчанні міфу про її непереможність. Світ і Європу вона швидше за все не завоює, зате крові проллє безліч, бо це манія! Спробуй скрути буйно схибленого, в руках якого навіть не граната, а тисячі ядерних зарядів!

Значить, завдання стоїть подвійне: по-перше, вилучити у божевільного атомну палицю. По-друге, розпочати процес примусового лікування. Індивідуальне божевілля такого рівня невиліковне, а от колективне піддається лікуванню шляхом іншого виховання нових поколінь.

Є хороший приклад: Німеччина.