4 квітня-9 квітня 1989 у центрі Тбілісі (радянському на той час) відбувалось багатотисячне мирне зібрання грузинів, організоване лідерами грузинського національного руху зокрема Звіадом Гамсахурдія, Мерабом Костава а іншими лідерами супроти радянсько-кремлівської окупаційної адміністрації та на підтримку відновлення незалежності Грузії.
8 квітня грузинськими та кремлівськими комуняками та Міхаїлом Горбачовим особисто було ухвалене рішення розігнати демонстрацію мирних грузинів військовою силою.
7-8 квітня до Тбілісі було спрямовано війська СРСР, зокрема солдати з Пермі, Воронежа, Горького, дивізії Дзержинського з Вірменії і грузинські менти, операцією керував москвит-генерал Ігорь Родіонов (цей вйьковий злочинець потім став міністром збройних сил рф 1996-1997 та дупутатом думи рф 1999-2007) Загальна кількість солдатів, що взяли участь у злочині сягала більше 900 осіб, залучені бронетранспортери та бойові машини десанту. Напередодні по Тбілісі проїхали радянські танки і пролетіли військові гелікоптери.
У ніч на 9 квітня на площі перед парламентом Грузії зібралося більше 10 000 грузинів, які спорудили барикади із вантажівок і тролейбусів.
О 2:50 ранку окупаційні війська закликали по гучномовцях звільнити майдан і розійтися, до демонстрантів звернувся також грузинький патріарх Ілля II.
Грузини продовжували співати, показуючи мирні наміри, ухвалили рішення не чинити опору і у разі появи солдатів сідати на землю із сподіваннями що «лежачих не б’ють», армія їх не чіпатиме.
О 4:21 почався наступ радянських військ та ментів. Солдати жорстоко били демонстрантів саперними лопатками та гумовими кийками, застосовували сльозогінний газ.
Убито більше 20 людей, переважно молоді жінки, поранено більше 4000. Слідча комісія визнала надмірне застосування сили військами та відзначено, що основним бажанням військ було не звільнити площу, а помститися, наказати та залякати демонстрантів.
Черговий розгін мирної демонстрації радянськими військами викликав значний розголос як в Грузії , згуртували грузинську опозицію і значно прискорили розпад СРСР.
у 1990 року Звіад Гамсахурдіа був обраний переважною більшістю голосів головою Верховної Рада Республіки Грузія, а потім першим Президентом Грузії.
9 квітня було проголошено Днем національної єдності Грузії.
На другі роковини трагедії 9 квітня 1991 року Грузинський парламент прийняв декларацію про ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, фактично відновивши суверенну Грузинську Демократичну Республіку 1918—1921 років.
а далі:
– державний переворот промосковських сил та бої на вулицях Тбілісі 1991–1992
– інспірована московитами війна у Грузії 1991-1993
– захоплення влади промосковським комунякою Шеварнадзе у 1993-2003
– убивство Гамсахурдії московськими спецслужбами у 1993
– Революція Троянд у 2003 та прихід до влади Саакашвілі, стрімкий проєвропейський розвиток Грузії
– московського-грузинська війна 2008 року
– прихід у 2012 до влади партії промосковського олігарха Іванішвілі та повзуча гібридна промосковська окупація
– з березня 2023 у Грузії постійно тривають масштабні протести грузинів проти промосковсьої влади…
Борітеся, поборете
Хай живе Вільна Грузія!
