Порядок денний складного шляху Андропова
Перше завдання, яке стоїть перед Андроповим, – зміцнити свої позиції у владі. Він стикається з багатьма внутрішніми та зовнішніми проблемами.
Тепер, коли Андропов прийшов до влади в Кремлі, питання управління стає дедалі складнішим. Андропов захопив владу в критичний історичний момент для Росії. Брежнєв, колишній лідер, залишив після себе сильну військову силу, але Андропов, як і Рональд Рейган, стикається з проблемою нейтралізації російських ворогів.
Внутрішньо Андропов стикається з багатьма проблемами, успадкованими від Брежнєва, такими як спад сільськогосподарського та промислового виробництва. Існують також зовнішні виклики, як-от заворушення в Польщі, провал в Афганістані та непопулярність Росії на Близькому Сході, усе це спадщина Брежнєва.
Окрім цих викликів, попереду стоїть значна небезпека: коли Андропов продовжить своє правління, йому доведеться балансувати між внутрішніми проблемами та зовнішніми авантюрами, особливо у зовнішніх заходах Росії. Якщо він не діятиме відповідно, російські військові змусять його прийняти ці рішення. Андропов, будучи прагматичним лідером, ймовірно, зіткнеться з рішеннями, які визначатимуть, чи прийме він більш авторитарний чи ліберальний підхід, зокрема щодо Афганістану, Польщі та навіть внутрішньої опозиції.
Його майбутні відносини зі Сполученими Штатами можуть покращитися, але це залежатиме від його підходу до лібералізації та його вирішення військових справ. Якщо він досягне угоди з комуністичним Китаєм, це може призвести до значного альянсу, який розширить вплив Росії зі Сходу, створивши найбільший глобальний блок з 1910 року.
Крім того, якщо він наважиться провести економічні реформи, це може покращити умови життя та створити сприятливі міжнародні відносини. Однак, як зазначається, кінцевий результат залишається невизначеним.
«Перша місія Андропова»
Його перша місія – зміцнити власну владу. Хоча виконання цього завдання може здатися важким, Андропов може легко і швидко його досягти, заручившись підтримкою членів Політбюро. Це стало можливим завдяки тому, що він зміг отримати більшість голосів 12 членів Політбюро.
Мета Андропова — завоювати довіру широкої громадськості до Комуністичної партії. Політбюро складається з 15 членів, але на даний момент є лише 13 діючих членів. Серед них 76-річний Андрій Кириленко, який хоче піти на пенсію, а інший член, Ервід Бельскі (?), має 80 років і продовжує службу. Таким чином, найближчим часом кількість членів Політбюро скоротиться приблизно до 10 членів.
Ця ситуація насправді йде на користь Андропову, оскільки дозволить йому включити до Політбюро п’ятьох своїх новообраних членів. Перевага цієї зміни очевидна: троє з нинішніх членів живуть у містах за межами Москви і рідко відвідують щотижневі сесії в Москві.
Результат першого випробування влади Андропова визначатиметься тим, як швидко він зможе включити до складу Політбюро обраних йому осіб. Не виключено, що Андропов може призначити нового голову КДБ. Кандидатом на цю посаду може бути хтось на зразок Віталія Федорчука чи генерал-маршала Миколи Окрова (можл., Огаркова ?).
Ніхто не знає напевно, як довго Андропов протримається при владі, але з початку його правління зрозуміло, що йому потрібно буде готувати як внутрішню, так і зовнішню політику.
1. Переконання генералів:
Першим завданням Андропова буде переконати військових генералів. Російська армія завжди хотіла підтримувати збалансований статус сил, подібний до американської армії. Американці витрачають близько 7% свого національного валового доходу на військові витрати. Однак росіяни витрачають 120-130 відсотків свого валового національного доходу на військові справи, що лягає серйозним економічним тягарем на народ Росії. Росія, порівняно зі Сполученими Штатами, більш сприйнятлива до роззброєння, оскільки її валовий національний дохід становить половину американського, але Росія все ще конкурує з американською армією, витрачаючи великі суми грошей на свою армію. Ці величезні витрати створюють значне навантаження на економіку.
Брежнєв перед смертю заявив, що російська армія може задовольнити будь-які свої потреби за будь-яких економічних умов, тобто несприятлива економічна ситуація не повинна впливати на військові витрати. Є ймовірність, що Андропов може зіткнутися з труднощами в управлінні цим питанням. Раніше росіяни відчували себе в оточенні ворожих сил і думали, що вони оточені західними ворогами, мусульманськими фундаменталістами і навіть іншими комуністичними націями, такими як Китай. Ці побоювання спонукають Росію до військової конкуренції зі Сполученими Штатами.
У Андропова є ще одна причина для збереження військового бюджету: власне політичне виживання. Між КДБ і російськими військовими завжди існувала напруга, що змушувало Андропова забезпечувати лояльність генералів, щоб забезпечити свою посаду. Історія показує, що російські генерали мають значну владу над політиками, і політики не можуть їх ігнорувати. Наприклад, у 1957 році, коли Хрущов спробував скоротити кількість солдатів, він зіткнувся з опозицією військових генералів, які усунули його від влади. Таких помилок Брежнєв уникав, і, ймовірно, Андропов їх теж не зробить.
Один експерт з російських справ передбачив, що до кінця століття Росія може перетворитися на військову диктатуру. У цьому випадку новому російському правителю знадобиться не менше п’яти років для зміцнення влади. За цей час або військові втрутяться, або хтось інший втрутиться, щоб взяти під контроль. Андропов повинен переконати генералів, що безпека держави залежить не тільки від військової сили; вона також вимагає економічних і промислових реформ. Ці реформи допоможуть Росії якісно конкурувати з США.
З останніх подій у Лівані росіяни засвоїли, що тримати ракети на складах марно, тому що американський літак може знищити їх без будь-якого ризику. Інший експерт припускає, що Андропову, можливо, доведеться переконати військових, що без економічного покращення якість військових не покращиться. Однак генерали можуть не захотіти скорочувати військові витрати.
Страх перед тим, що НАТО розгорне багато своїх ядерних ракет у Західній Європі, є ключовим пунктом російської зовнішньої політики. Це може початися в 1983 році, і у відповідь Андропов може працювати над модернізацією та посиленням ядерних ракет середньої дальності. Це може бути реакцією на кроки НАТО, які розцінюють як спробу порушити баланс сил у Європі. Брежнєв виступав проти розміщення цих ракет, і, ймовірно, Андропов уникне подібних помилок.
В Афганістані Андропов стикається зі складною ситуацією. Якщо Радянський Союз відступить, це можна буде розцінити як поразку спадщини Брежнєва. Однак вихід може покращити відносини з іншими країнами, особливо з мусульманськими державами, такими як Іран. Радянські війська зайняли оборонну позицію в Афганістані, де вони зазнали великих втрат. Ситуація може підштовхнути Росію до початку переговорів щодо Афганістану, сигналізуючи про серйозні зміни в російській зовнішній політиці.
Комуністи Китаю також почали переговори з Росією про відновлення відносин, і Андропов може продовжити політику Брежнєва щодо Китаю. Проте Росія стикається з економічними проблемами, і їй може бути важко не відставати від інших країн, таких як Румунія, яка прагне до кращого економічного співробітництва з Росією. Оскільки Андропов зміцнює свою владу, його політика може змінитися, щоб пристосуватися до нових реалій Східної Європи.
Усередині країни Андропову вдалося придушити внутрішню опозицію, але зрештою йому доведеться надати певну свободу інтелектуалам і реформаторам. Його підхід полягатиме в заохоченні реформ, зберігаючи контроль над політичною системою. Андропов, ймовірно, зіткнеться з опозицією як внутрішніх критиків, так і зовнішніх сил, але йому потрібно буде обережно впоратися з цими викликами.
Підсумовуючи, Андропов є висококваліфікованим політиком, який має орієнтуватися у складних питаннях, пов’язаних із військовими витратами, зовнішніми відносинами та внутрішніми реформами. Його здатність зберігати контроль, вирішуючи виклики, з якими стикається Росія, визначатиме його лідерство.
Переклад з фарсі Емілії Павлюк
Архів ОУН. - Бібліотека. - Неперіодичні видання. - Публікації моджахедів Афганістану / Islamic Union of Mujahideen of Afghanistan Official Publication. - С.1.
