Під час чергової робочої поїздки раїсу Татарстану Рустама Мініханова до Китаю (в рамках візитів до таких міст, як Чунцін та інші центри ділового співробітництва), російський шинний сектор знову опинився у фокусі — але вже з тривожними сигналами зсередини галузі.
Андрій Пантюхов, генеральний директор Ikon Tyres (компанія, яка перейшла під контроль “Татнафти” після купівлі активів колишнього власника), в інтерв’ю заявив про “глибокий спад” на російському шинному ринку і прямо назвав головною проблемою експансію дешевого китайського імпорту. За його словами, поєднання падіння попиту та цінового тиску з боку постачання з Китаю робить становище російських виробників шин критичним.
Короткі факти та контекст, які озвучує керівництво галузі:
- У продажах літньої гуми спостерігається суттєве падіння — у деяких оцінках попит знизився приблизно на 20%, зимових шин очікується зниження до 15% порівняно з минулим сезоном. Ці дані наводяться як ілюстрація поточної слабкості ринку.
- Пантюхов та інші учасники ринку наполягають на тому, що без захисних заходів (антидемпінгові мита, квоти чи інші регуляторні інструменти) російським заводам складно протистоятиме ціновому тиску. Компанія готує пропозиції до уряду та Євразійської економічної комісії.
Чому це важливо для Татарстану та для поїздки Мінніханова до Китаю ? Одночасно регіональна промисловість (включаючи шинне виробництво, де задіяні активи «Татнафти») стикається з імпортоорієнтованим ціновим тиском — виходить помітний двозначний ефект: з одного боку — пошук дружби та ринку в Китаї, з іншого боку — ризики для локального виробництва від зростання китайського експорту до Росії.
Що пропонує галузь і на що чекати Керівники типу Пантюхова говорять про необхідність оперативних захисних заходів: моніторинг цін, ініціювання розслідувань щодо демпінгу, уточнення правил ввезення і, можливо, тимчасові обмеження, доки ринок не стабілізується. При цьому влада регіону, як правило, зацікавлена і в експорті технологій/інвестицій, і у збереженні робочих місць — компроміс між цими завданнями вимагатиме координації на федеральному рівні.
Але федеральний центр вже не приховує: інтереси регіонів не є пріоритетом, коли йдеться про підтримку стратегічної залежності від Китаю. У результаті Татарстан стикається із ситуацією, де промисловість фактично залишена без щита — Москва свідомо ігнорує обвалення місцевих ринків під натиском китайського імпорту, воліючи зберігати зовнішньополітичну лояльність Пекіну. Це не недогляд, а усвідомлений вибір: центральна влада готова жертвувати промисловими кластерами всередині країни задля збереження єдиної великої зовнішньої опори Китаю. Для Татарстану це означає одне — руйнація локального виробництва перестає бути побічним ефектом і перетворюється на передбачуваний наслідок федеральної політики, в якій доля регіонального бізнесу вже давно не є фактором, а витратним матеріалом.
Таким чином, візит Мінніханова до Китаю наголошує на прагненні Татарстану розширювати зовнішньоекономічні зв’язки та шукати нові технологічні джерела, тоді як заяви Андрія Пантюхова демонструють, що поточна економічна реальність — падіння попиту та зростання дешевого імпорту з Китаю — ставить під удар частину (вітчизняного) промислового потенціалу. Найближчими тижнями варто стежити за реакцією уряду та Євразійської Економічної Комісії: або з’являться захисні ініціативи, або виробникам доведеться прискорювати розбудову продуктової лінійки та логістики, щоб конкурувати за нових умов.
Крім Ikon Tyres та «Татнафти», скарги на загрозливу експансію китайського імпорту звучать із різних секторів Татарстану — від автомобільної промисловості (КАМАЗ) до нафтохімії та трубного виробництва. Це свідчить про системну проблему конкурентоспроможності: дешевий чи агресивний китайський імпорт тисне як окремі компанії, але цілі кластери виробництва, у республіці.
- КАМАЗ
- Генеральний директор КАМАЗ Сергій Когогін заявив , що на російському ринку вантажівок “розлилися” недобросовісні китайські конкуренти, і “перенасичення китайськими вантажівками” – одна з причин спаду.
- Коментарі Когогіна стосуються і питань безпеки: за його словами, деякі китайські вантажівки «де-факто небезпечні» і мають невідповідність регламентам, що посилює конкуренцію не лише за ціною, а й у логістичних/експлуатаційних ризиках.
- Нафтохімічна галузь Татарстану
- Згідно з публікацією Business-Gazeta , нафтохімічні великі гравці заявляють, що “основна загроза – агресивна експансія китайських виробників”.
- Цей вислів «агресивної експансії» може стосуватися як самого імпорту, так і конкуренції з потужностями китайських компаній або китайських технологій у хімічному секторі.
- Виробництво пластикових труб
- Трубні підприємства Татарстану (пластикові труби) заявили про падіння попиту: за даними «БІЗНЕС Online», виробництво пластикових труб у регіоні «звалилося на 25%».
- У статті йдеться про те, що трубники висловлюють не лише проблеми з інвестиціями, а й зниження попиту з боку ключових споживачів — нафтовиків, будівельних компаній, можливо, зокрема під тиском імпортних матеріалів.
Агресивна виробнича експансія Китаю може в майбутньому призвести до того, що татарстанським компаніям все складніше утримувати позиції на внутрішніх і зовнішніх ринках. Дешевий китайський імпорт стискатиме маржу, витіснятиме локальне виробництво та уповільнюватиме модернізацію підприємств. Ризики особливо великі для галузей із високою собівартістю — шинною, машинобудування, нафтохімією, трубною продукцією.
Якщо Татарстан не отримає системної відповіді — від реальної модернізації до регуляторного захисту — китайська експансія може призвести до перерозподілу ринку на користь імпорту, а Татарстан має забрати вагому частину промислових ніш, які формували і десятиліттями були основою економіки республіки. Ось так Татарстан платить власними заводами, робочими місцями та економічним майбутнім за “імперську війну” Москви проти суверенної України і на Татарстан лягає одна з найважчих цін цієї угоди між Москвою та Пекіном!
Аїда Абдрахманова – керівниця Комітету Незалежності Татарстану, віце-президент Антиімперського Блоку Народів
