Напередодні Юлія Навальна виступила на стратегічному форумі у Словенії, де розкритикувала ідею деколонізації Росії.
У бесіді з «Idel.Реалії» бурятська антивоєнна та деколоніальна активістка Марія В’юшкова та член Конгресу ойрат-калмицького народу Даавр Доржин розповіли , як вони ставляться до критики з боку російських опозиціонерів.
— <…> Вони [російська опозиція] схожі на Путіна та на його адміністрацію з погляду ставлення до нас, неросіян, тому їм [російській опозиції] набагато простіше намагатися маргіналізувати нас, — зазначив Даавр Доржин .
В’юшкова зазначила, що лідери російської опозиції з величезним скепсисом ставляться до деколоніальних рухів.
— <…> Якщо їх [деколоніальні рухи] згадають, то в якомусь звичайно іронічному ключі. Я вважаю це глибоко неправильним, оскільки деколоніальний напрямок — це те, що потрібне всім насправді, не лише корінним народам, — поділилася вона.
Напередодні Юлія Навальна виступила на стратегічному форумі у Словенії, де заявила, що деколонізація Росії не відповідає стратегії розвитку країни. За її словами, ті, хто виступають за необхідність «терміново «деколонізувати» Росію», не можуть «пояснити, чому люди із загальним бекграундом та культурним контекстом мають бути штучно розділені».
На її думку, «загрожувати розподілом Росії на багато частин, граючи на руку путінській пропаганді», не відповідає стратегії розвитку Росії.
Під постом із цією заявою Навальної зібралися не лише прихильники, а й критики.
— Ну а якщо від вільної та демократичної Росії в майбутньому вирішать добровільно від’єднатися, наприклад, Північний Кавказ, реалізуючи своє право на самовизначення? У них культурний контекст інший, та й бекграунд болючий. Що ж тоді буде? — написав один із передплатників.
У лютому 2023 року в Брюсселі, у будівлі Європарламенту, пройшов Форум вільних народів пост-Росії, який зібрав представників найрізноманітніших політичних сил, у тому числі з-поміж народів Росії. Татари, башкири, чеченці, буряти, калмики, ногайці та спікери з інших етнічних груп висловилися з низки питань облаштування постросійського простору після, як вважають, майбутнього розвалу Росії.
Форум все більш виразних вимог
- Ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну Москву критикували за тиск на активістів, які виступають на захист федералізму в РФ, і «асиміляційну» політику , що проводиться Москвою щодо представників її корінних народів і національних меншин. Водночас експерти та активісти вказували на демонтаж федеративних засад держави.
- Російська влада посилює переслідування — тепер уже й кримінальне — активістів, які виступають на захист федералізму, повноважень регіонів та прав корінних народів, які населяють Російську Федерацію, криміналізуючи навіть політичні (гарантовані Конституцією країни) виступи. Це призвело до того, що активісти все частіше почали говорити про бажання відокремитися від Росії. До таких належить, наприклад, бурятська активістка Марина Ханхалаєва , яка наприкінці квітня у Нью-Йорку на постійному форумі ООН у справах корінних народів виступила із жорсткою критикою російської політики. Вона говорила про колонізацію, про те, що бурятські території позбавляють автономії, а також про те, що після повномасштабного вторгнення в Україну, Росія використовувала своїх неслов’янських громадян як «витратний матеріал».
- Із сепаратистською риторикою регіоналістів не згодні не лише російська влада, а й представники російської опозиції. Так, з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Михайло Ходорковський неодноразово говорив , що проти сепаратизму представники Фонду боротьби з корупцією (ФБК) виступали з прогнозом про малоймовірність розпаду Росії. Про це у липні 2022 року говорив Леонід Волков, у лютому 2023 року – Володимир Мілов. А в середині липня 2023 року про це написав і Георгій Албуров, який назвав ідею відділення Башкортостану та Татарстану маргінальною. Марія Пєвчих також не бачить жодних передумов для розпаду Росії. Такої думки дотримується і президент Росії Володимир Путін. У травні 2023 року він іронічно висловився про прихильників відокремлення від Росії, натякнувши на учасників празького Форуму вільних народів пост-Росії, де були представлені і татари, і башкири.
