1. Отже, Олександр Болохоєв виграв імміграційний суд і йому надано політичний притулок у Сполучених Штатах Америки. Розкажіть останні новини щодо цієї справи…
Відповідь: Це був один із найскладніших періодів для нашого руху, оскільки ризик депортації був дуже високий. Олександр потрапив під облаву ICE в Оклахомі (він працював на траку). По суті, він був затриманий за те, що виглядає не як американець і це стало практикою при зовнішній адміністрації. Оклахома вважається одним із найконсервативніших штатів, де виграти справу вкрай складно. До того ж йому відразу ж замінили суддю і призначили нового, з числа колишніх військових прокурорів.
На щастя, пізніше через те, що суд перенесли, суддю замінили, але для команди Тусгаар це був напружений час. Фінальних слухань було 2, кожне по 4 години, прокурор був рішуче налаштований на депортацію. Олександру довелося витримати перехресний допит, де кожне слово чи неточність могли одразу закінчитися відмовою та закриттям справи. Нам пощастило з адвокатом, готувались добре. Понад 1000 сторінок доказів, фото, відео, листи підтримки, петиція – все це організувала команда Тусгаар. Коли друге фінальне слухання закінчилося, суддя оголосила, що ухвалить рішення письмово.
Ми розуміли, що штат республіканський, судді та прокурори, швидше за все, теж і найчастіше письмове рішення означає відмову, морально готувалися до апеляції. Але суддя винесла рішення на 22 сторінках настільки докладно обґрунтоване, що наш адвокат сказав, що апелювати до такого рішення буде складно. То була чиста перемога. Тим не менш, ми чекали ще місяць, відведений для апеляції прокурора. Якби прокурор просто подав порожній бланк, що буває нерідко, все почалося б спочатку, і справу можна було б програти. Але цього разу успіх був на нашому боці)
2. Це прецедент для всіх політичних емігрантів?
Відповідь: Для нашого ком’юніті це прецедент. Строго кажучи, прецедент — це те, що змінює закон, і це не кейс Олександра кажучи юридично, але для нашого ком’юніті, для нашого менталітету це точно прецедент, бо в Росії, наприклад, це було б неможливо. У Росії люди настільки звикли до безправ’я, що навіть не сподіваються. У US є система стримувань і противаг і відповідно результат залежить від багатьох чинників.
3. Хто допомагав виборювати Олександра? Чи була підтримка з боку українців, їхніх громадських організацій, наприклад, АБН?
Відповідь: 3. Нам допомагали практично всі, до кого ми зверталися. Хочеться подякувати АБН, Олегові Медуниці та Walter Zaryckyj, які активно нас підтримали, ми разом шукали можливі рішення. 7 грудня ми виступили на конференції у Чикаго. Враховуючи скільки військових із Бурятії воюють в Україні, для нас важливо було розповісти про причини такої насильницької політики Росії. Наш народ по суті теж знищують, тому для нас дуже важливо вести просвітницьку діяльність, особливо серед самих буряд.
4. Чи будуть якісь зміни у роботі бурятського національно-визвольного руху після такої події?
Відповідь: Ми сподіваємося, що за спільних зусиль наш рух зростатиме і розвиватиметься і сподіваємось на співпрацю з іншими міжнародними організаціями та рухами та бажаємо всім удачі в національно-визвольній боротьбі! Вона нам назбирається)
Марина Ханхалаєва – лідер руху за незалежність Бурятії “Тусгаар Буряад Монголія”
