Головним знаменням грудня стала ліквідація асадівського режиму. Хоч би як бадьорилися путінські «військори», світова вісь зла зазнала важкої втрати. Цього Кремль і лякається. Чи не розслідувань Каца і не кульок на площах – гніву збройного народу.
Як би не чіплявся за існування путінський режим, його долю моделює генерал-лейтенант Кирилов, відправлений на зустріч з Моторолою.
До кінця року війна Кремля проти України обертається кривавим поділом сіл української Донеччини та російської Курщини. На ракетний терор проти мирних українців йдуть відчутні удари у відповідь. Сирійські повстанці розтрощили пропутінський режим, наближаючи знищення світової осі зла. Трамп та Шольц сподіваються на переговори. Путін занудно захоплюється «Орешником». Тим часом путінський біолабораторний генерал злітає в повітря серед Москви.
Повсякденність війни
Основні бої на початку зими точаться на Донбасі та Харківщині. За останніми повідомленнями, війська РФ зуміли прорватися в Курахово – важливий рубіж на Покровському напрямі. Посилено натиск і під Куп’янськом, окупанти прориваються до берега річки Оскол. Бої продовжуються. Просування російських військ забезпечується незліченними втратами. Феодальна держава кладе підданих штабелями, зазначав генерал Залужний. Заради сотні метрів уперед землю просочать кров’ю на сотню метрів углиб. У цьому військова фора Кремля.
Путіну критично важливо до нового року оголосити про якісь перемоги. Найкраще зійшли б бравурні зведення про битву за Донбас, до якої звикли за десятиліття. Якщо не Київ за три дні, то хоч Макарівка за три роки.
Було б помилкою вважати, ніби звіт призначений путінському електорату. Кремлівці плювати на підданих. Їх уже привчили до повсякденності побоїща. Звітитися владі треба перед собою, підтримати власний дух. Закріпити становище ватажка як здатного чогось домагатися у спільних інтересах правлячого класу РФ.
У Курській області імперія відбила села Новоіванівку та Плехово. ЗСУ контратакували в районі Дар’їно. Зростає війна ракет. Різдво у курскому Льгові відзначено українським ракетним ударом по пункту управління 810 окремої бригади морської піхоти. Путін б’є з енергетики, медицини та житлових кварталів українських міст. ЗСУ – за командними центрами, військовими виробництвами, складами боєприпасів.
Нікого вже не дивують безпілотники ЗСУ у Казані з написами «Як вам Київ за три дні?» Так само як удари по Грозному. Під прицілом місця базування військових частин та каральних підрозділів ФСБ, ОМОНу, Росгвардії.
Війська РФ демонструють нездатність до серйозного прориву. ЗСУ не вистачає ресурсів для масованого контрнаступу. Фронт застигає, а обмін ракетними ударами перетворюється на буденність. Вирішення ситуації відсунулося на рік майбутній.
Кого боїться нежити
Головною світовою подією грудня стало повалення Башара Асада (що три роки тому набрав на «виборах» 95%). Диктатор вирішив не перевіряти на своїй шкурі, наскільки сильно його любить народ, і ретувався з розореної ним країни. Зате перевірив його двоюрідний брат Сулейман, повішений в Латакії. Теліпався в петлі і «асадівський м’ясник» Талал аль-Дакак, знаменитий тим, що згодовував політичних супротивників своєму домашньому леву.
Відчинені двері тортур в’язниці Сідна. Є світові в’язні режиму. Розкрито братські могили дамаських передмість Кутайфа і Наджха: тільки тут поховано понад 100 тисяч жертв офтальмолога, який збожеволів від влади. Ймовірно, цифра неповна. Путінські пропагандисти довго доводили, що «світський диктатор» захищає алавітів та християн. Чого ця нісенітниця коштувала, тепер відомо: саме алавіти вішали асадівського кузена в Латакії. Режим ненавиділи усі. Окрім режимних сановників, карателів, агітхолуїв та титушок. Що ж, ці зненавидять тепер. Але пізно. Втім, хтось половче – що елітна 8-ма бригада, що 5-й корпус із карних злочинців – вчасно повернули зброю і тепер тріумфують у таборі переможців.
Зруйновано ключовий форпост кремлівського окопування та проникнення на Близькому Сході та в Африці. Російські інтервенти біжать із баз Хмейміма та Тартуса. Хоч би як оформилося рішення про ці об’єкти, використовувати їх для колоніальної експансії більше не вдасться. Ще потужніший удар припав по режиму аятол – іранським союзникам Путіна.
Важливий урок Сирії – пішла епоха «кольорових революцій». Повернулися революції… Революції вогню і металу.
У Сирії уособленням цих сил став військовий керівник Хайят Тахрір аш-Шам (ХТШ) Ахмед аль-Шараа, він же Абу Мухаммад аль-Джулані. Ще недавно «терорист» і за російською версією, і за американською. Нині його політкоректно називають: фактичний лідер Сирії. Держдепартамент скасовує нагороду за його голову (яка так героя й не знайшла). Кадир-хан вже пропонує викреслити ХТШ із переліку «терористичних організацій». Що тут сказати – з силою кадиров привчені рахуватися.
Нежить боїться живих. Боїться людей, які не упокорюються і не підкоряються підлості та пригнобленню.
Тим часом, ісламіст Джулані говорить про права та свободи, гарантує рівноправність усіх сирійців, позиціонується як мусульманин-лібертаріанець, має намір відвідати Аргентину та створити міжконтинентальний лібертаріанський союз із Хав’єром Мілеєм…
Але при всій повазі до сирійських лібералів, багато з яких боролися зі зброєю в руках, вони не привели країну до перемоги. Тим більше не витягнуть «ліберали» російські (такі лише за самоназвою). У цьому контексті навряд чи когось дивують повідомлення про співпрацю ЗСУ із ХТШ. Солідарність народів, кооперація найпередовіших загонів світового визвольного руху — ось сила, яка руйнує зло.
На сирійському фоні сильно програють спікери не тільки російській, але й грузинській опозиції. Неготовність до силової конфронтації знецінює будь-які зусилля.
Бізнесмен не наздоганяє
“Олаф Шольц повинен піти у відставку, дурний ідіот”. Багато хто погодиться з цими словами Ілона Маска. Соціал-демократичний канцлер ФРН вимагає від Путіна вивести війська з України, то називає переговори з ним важливими для донесення до Москви позиції Євросоюзу. Інша річ, що цей белькіт мало відрізняється від маніловських мрій трампістського IT-магната, що креслить для Путіна «демілітаризовані зони».
Безпосередній начальник Маска вирішив продемонструвати буйну вдачу і натякнув на можливість конфлікту з Данією (за Гренландію) та Панамою (за зону каналу). Серед кремлівської війни в Україні – актуальніше не вигадаєш. Цю війну Трамп, здається, забув припинити о 24-й годині. Загальний напрямок промов обраного президента США поки що збігається із шольцевським: «Давайте жити дружно».
Кардлінальне питання: хто сказав їм усім – Трампу, Маску, Шольцу – ніби Путін збирається домовлятися та примирятися? Ніщо в словах та діях кремлівки про це не свідчить. Що за інфантильна екстраполяція своїх побажань на особин іншої, нелюдської породи? Дорого це може обійтися.
Проміжна мета Кремля – приспати пильність, щоб надалі вдарити зі спини. живе.
А їм – угода… заморозка… врегулювання… діалог… компроміс…
І треба віддати належне: Путін нічого особливо не приховує. Навпаки, наривається зі своїми пропозиціями «горішкової дуелі» у Києві. Але досі західна еліта, включаючи Трампа, бачить у фанаті геноциду лише хитромудрого ділка. Не можуть зрозуміти: це не бізнесмен, навіть не бандит – це гебіст. Він реально мріє про вічне царство нежиті та мороку.
Або не буде його, або не буде миру.
Інакше не зрозуміють
Якщо придивитися, зміни відбуваються і в Кремлі. Засунутий Патрушев. Рідше з’являється Бортников. Зате на увазі Білоусов, Мантуров, Орєшкін, над ними тінь Кирієнко, десь поблизу Дюмін… А поверхом нижче, в «машинному відділенні» номенклатури – «сорокалітні менеджери» з управлінь «аптеки» (фривольне найменування АП РФ). Типаж Новікова із «суспільних проектів». Зайняті страшним виробництвом – нормалізацією війни. Зовні та всередині. У світі, у країні, у кожній душі. Видаються на-гора і вступають у реалізацію програми, що привчають до вічності гноблення та насильства. На космічному та клітинному рівнях.
Неспішно, але послідовно блокуються альтернативні джерела інформації та засоби комунікації: Discord, Viber, YouTube, WhatsApp. Кремлівка побоюється іншого. Знаходяться люди, готові взяти до рук зброю (не завжди вогнепальну). І довести внутрішнім окупантам: зайві ви на землі. Національний антитерористичний комітет під командуванням Бортнікова звітує про десятки вбитих, тисячі заарештованих – «бандити», «терористи», «обертачі зброї». Тільки за рік, що минає, вилучено під сотню тисяч одиниць вогнепального, п’ять з половиною тисяч вибухових пристроїв. ФСБ перед Новим роком звітує про знешкоджені терористи і веде посеред Москви бойове зіткнення з «Вілаятом Хорасан». Будні стабільності.
Минулий тиждень, дні зимового сонцестояння відзначено півсотнею підпалів по всій Росії. Горять військкомати та банки, адміністрації та поліцейські машини. Звичайна пенсіонерка береться за коктейль Молотова. І скільки не проклинай агітпроп «телефонних шахраїв» – ясно, що суть не в них. Таке повітря сучасної Росії. Для кидка потрібен лише поштовх. Сили розрізненого опору поки що непорівнянні з каральною міццю держави. Але вирішить все – Опір.
Коктейлі кидають не так партизани, як звичайні люди. Інша справа – ліквідація генерал-лейтенанта Ігоря Кириллова, начальника управління військ РХБЗ, який труїв українців хімзброєю. Засобом доставки до пекла послужив генералу грамотно припаркований самокат.
Ліквідований путінський генерал навряд чи став би слухати лекцію про неприпустимість насильства щодо мирного населення сусідньої країни. Тому й месники не дбали про параметри толерантності. Щось подібне у всеросійському масштабі. Коли партизанський вогонь зімкнеться із глибинно-народним, режим буде спалений.
Федір Шапоренко
