У 1937 році Москва силоміць вивезла з Далекого Сходу понад 170 тисяч корейців до Казахстану та Узбекистану. Їх звинувачували у можливому шпигунстві на користь Японії. Людей перевозили тисячами кілометрів у нелюдських умовах; частина депортованих загинула дорогою, інші роками жили під обмеженнями на пересування. Так сформувалася громада, відома сьогодні як корьо-сарам.
Це був типовий для московської імперської системи метод: влада вирішувала, де має жити цілий народ, і перекроювала його географію під потреби центру.
Але сьогодні історія зробила символічний поворот.
16 вересня 2026 року завершився перший саміт Південної Кореї та п’яти держав Центральної Азії — Казахстану, Узбекистану, Киргизстану, Таджикистану й Туркменістану. За три дні сторони уклали понад 70 угод і меморандумів у сферах енергетики, критичних мінералів, інфраструктури, технологій та інвестицій. Створено й постійний формат зустрічей лідерів.
Особливо показовою стала співпраця з Казахстаном: Сеул уклав домовленості про мирний атом, нафту, науку й технології. Південна Корея прагне отримувати сировину не просто як товар, а розвивати разом із країнами регіону її переробку та промислові ланцюги.
І тут знову повертається історія корьо-сарам.
Москва колись силоміць перемістила корейців у Центральну Азію. Сьогодні саме Центральна Азія дедалі активніше відкривається Кореї напряму.
Корейська громада стала частиною суспільств Казахстану й Узбекистану, зберігши власну культурну пам’ять. А Південна Корея тепер будує з цими країнами довгострокові зв’язки у власних інтересах — без необхідності проходити через Москву.
Це важливий урок деколонізації.
Імперія може депортувати народ, перекроїти карту і спробувати контролювати його майбутнє. Але вона не може назавжди контролювати зв’язки цього народу зі світом.
Те, що Москва колись використовувала як інструмент ізоляції та контролю, згодом може стати мостом до нового світу.
Корьо-сарам стали живим доказом: імперія може змінити місце, де живе народ. Але вона не здатна назавжди визначити, до якого світу цей народ належить.
Аль Джазіра
