Майже 80 років тому назад, а точніше — 16 квітня 1946 року у Мюнхені відбувся І Конгрес Антибольшевицького Блоку Народів. В рамках цієї події була прийнята Декларація АБН, яка стала програмовим маніфестом організації на десятки років боротьби за свободу поневолених народів. У документі було чітко окреслено основні напрямні діяльності АБН щодо протистояння з большевизмом та іншими проявами московського імперіалізму. Декларація визнавала законне право на боротьбу за незалежність та державність усіх поневолених, на той час, народів: українців, білорусів, литовців, грузинів, калмиків, татар, башкортів, чеченців та ін.
16 квітня 2024 року у Вашингтоні було проведено Х Форум вільних народів постросії на тему: “Розпад росії та політика Заходу”. Учасники Форуму закликали США та їхніх союзників підтримати Україну в її боротьбі проти “російської геноцидної війни” до повної перемоги України та деокупації всіх українських територій.
На завершення Форуму була прийнята “Вашингтонська Декларація”, у якій представники поневолених народів, які проживають на території росії та вважають свої землі “окупованими кремлем”, наголосили, що лише повна перемога України зможе принести свободу усім поневоленим народам.“Тому всі форми допомоги – військова, фінансова, дипломатична, інформаційна та матеріальна – мають бути надані Україні у боротьбі за міжнародне право, мир, свободу, не лише у повному обсязі, але і без затримок та перерв, спричинених бюрократичними процедурами, які прямо сприяють продовженню московського мілітаризму та імперської експансії”, – мовиться в ухваленій Декларації.
І хоч між прийнятими документами проліг більший, чим півстолітній проміжок часу і у них відображено виклики своїх епох, проголошені Декларації мають дуже багато спільного, адже, глобально, не змінились ні виклики, ні ворог — московський імперіалізм, який лише поміняв большевицький комуфляж на z-рашистський.
Розвал більшовицької “тюрми народів” у 1991 році приніс незалежність українцям, литовцям, естонцям, вірменам, грузинам, азербайджанцям і казахам, але залишив під кремлівським гнітом ще понад сотню вільнолюбивих народів. Сьогодні представники цих народів дивляться на Україну та її союзників, як на надійну опору у боротьбі за свободу. У далекому 1946 році творці і очільники АБН осмислено проектували цю особливу роль України, окреслюючи у Мюнхенській Декларації рамки майбутнього блоку вільних народів, який би діяв за зразком сучасної Європейської Унії, одним із ключлвих засновників якого мала б стати вільна Україна, будучи гарантом рівності, справедливості і безпеки.
Іншим важливим українським фактором визначався досвід національно-визвольної боротьби українського народу під проводом ОУН та УПА. Цей досвід залишається актуальним і через вісім десятків років, адже учасники Форуму у Вашингтоні активно обговорювали питання звільнення своїх народів від російського колоніального панування. Вони вважають, що для досягнення цієї мети підходять різні методи – від мирних протестів – до збройної боротьби. Лідери визвольних рухів поневолених народів закликали усіх прихильників свободи та незалежності налагоджувати між собою якнайтісніші зв’язки, створювати громадські спілки та організації, а також партизанські з’єднання, щоб звільнити від панування московської імперії такі території, як Башкортостан, Саха (Якутія), Інгрія (Ленінградська область), Черкесія, Чувашія, Ойрат-Калмикія, Сибір, Бурятія, Карелія, Інгушетія, Кубань, Алтай, Псков, Тува, Помор’я, Дон та інші.
У Декларації І Конгресу АБН підкреслювалося, що “фактором політично-мілітарної сили і авангардом визвольної революції народів АБН вважає революційні політичні організації поневолених народів і революційні повстанські армії цих народів”. Сьогодні ядра цих визвольних збройних сил формуються саме у складі українського війська: батальйон ім. Джохара Дудаєва, батальйон ім. Шейха Мансура, полк ім. Кастуся Калиновського, Сибірський батальйон. Усі ці військові підрозділи і є прототипами майбутніх повстанських армій чеченців, інгушів, білорусів, якутів, бурятів та ін.
Символічно, що учасниками Х Форуму вільних народів постросії у Вашингтоні стали провідні діячі АБН, який у 2023 році відновив свою діяльність у форматі Антиімперського Блоку Народів. Зокрема, Форум відвідав голова Організації Українських Націоналістів (бандерівців) і Президент АБН Олег Медуниця, який, на той час, перебував на американському терені із робочим візитом, основна частина програми якого передбачала, власне, розбудову антиімперського фронту.
Дуже важливо, на сучасному етапі боротьби, було не лише налагодити горизонтальні комунікації між учасниками антикремлівського руху, але й звірити свої плани із дороговказами попередників. Можна констатувати, що підсумкові документи обох конференцій від 16 квітня: у Мюнхені в 1946 році та у Вашингтоні у 2024 році витворені на одній основі, а принцип “Свобода народам! Свобода людині” залишається визначальним на шляху до остаточної ліквідації “імперії зла”.
