Після завершення 16 червня Глобального саміту миру, підсумкове Спільне комюніке якого підписали понад 80 держав, росія вирішила також продемонструвати свої «геополітичні м’язи».
Тож путін нашвидкуруч 17 червня видав розпорядження «про підписання договору про всеосяжне стратегічне партнерство між рф і кндр» і вже наступного дня поїхав у Пхеньян, щоб його підписати.
Щось подібне він хотів зробити і у В’єтнамі, але там чітко дали зрозуміти, що їхній стратегічний партнер наразі не рф. Проте зараз не про В’єтнам.
Після Саміту миру та 17 безпекових угод, підписаних Україною з провідними державами світу, серед яких «велика сімка», «всеосяжне партнерство» путіна та кіма навіть початком формування новітньої «вісі зла» важко назвати… Це продовження того театру абсурду, в якому живе рф і не більше. Але цей новий акт вистави свідчить насамперед про слабкість російського диктатора.
Пояснює експерт Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», кандидат політичних наук Юрій Олійник:
— Угода з кндр з рф фактично є успіхом корейської сторони. росія потребує додаткових снарядів, в доповнення до надісланих кімом восени минулого року. Вочевидь, ВПК рф не змогло повністю забезпечити потреби армії, попри нарощування потужностей. До того ж Китай, попри пишну зустріч у травні, наразі прямо не бажає брати участі в конфлікті.
З іншого боку, рф бере відповідальність допомагати кндр у випадку агресії проти неї. Здається, угода обопільна, але рф вже у війні, хоча називає її «сво». Вочевидь, заднім числом зобов’язання не діятимуть. Навряд чи корейські сили з’являться на українському фронті (окрім вузької групи спеціалістів, з метою освоїти умови нового стилю війни). Натомість з позиції кіма, угода зменшить можливості ударів й адекватної реакції на провокації сусідів кндр, — вважає експерт.
Подібна обіцянка, що москва втрутиться, якщо кндр зазнає нападу, повторює обіцяне ще в договорі 1961 року між північною Кореєю та радянським союзом. Та угода була скасована після розпаду СРСР, а у 2000 році була замінена на іншу, яка пропонувала менші гарантії безпеки. Тож зараз кндр та росія повністю відновили свій військовий альянс часів холодної війни.
Через гостру потребу бодай якоїсь військової допомоги путін сидів поруч із кімом у позі прохача і говорив усе, що хотів почути північнокорейський диктатор про «американський імперіалізм», повторюючи риторику Хрущова, Брежнєва і Черненка…
Зараз путіну важливо отримати більше північнокорейських 122-мм та 152-мм артилерійських снарядів та інших сумісних з радянськими боєприпасів, які, попри свою погану якість, значно посилюють спроможності окупаційної армії. Також не відмовиться він і від кількох десятків тисяч «штиків» від «товариша чучхе».
Це передбачає, зокрема, стаття 4 російсько-північнокорейського договору, згідно з якою, якщо одна з країн зазнає вторгнення і буде в стані війни, інша повинна «негайно задіяти всі засоби» для надання «військової та іншої допомоги».
Така перспектива для України, яка ще 13 липня 2022 року розірвала дипломатичні відносини з кндр через визнання нею незалежності терористичних квазідержавних днр і лнр, є поганою. Наше військо й так ледь стримує нескінченні «м’ясні штурми» росіян, а коли до російського «м’яса» додасться ще й корейське, втримати позиції буде ще складніше…
Насторожує також і те, що путін вирішив продати Китаю річку Туманган, по якій нині пролягає російсько-північнокорейський кордон.
— Анонсоване врегулювання прикордонних відносин в районі річки Туманган (Туманної), очевидно, в інтересах Китаю. Судна останнього матимуть можливість транзиту до Японського моря. Відповідно має бути знесено «міст Дружби» між кндр і рф через цю річку, бо великі китайські кораблі під ним не проходять. Це зменшить можливості для транзиту напряму з кндр до рф і навпаки, але збільшить китайський потенціал, — каже Юрій Олійник.
Отже, рф готова навіть на територіальні поступки заради того, щоб отримати бодай якусь військову допомогу і політичну підтримку. А також прагне створити більше «точок напруги» у світі, щоб відвернути увагу від України. Саме таку мету матиме й подібний до північнокорейського договір про всеосяжну співпрацю з Іраном, який кремль планує підписати «у найближчому майбутньому».
