Країна-бензоколонка з атомною бомбою, як її саркастично назвав головний дипломат ЄС Жозеп Борель, і «з яйцями», як вона вважала сама, спочатку відчула дефіцит яєць, а вже найближчим часом країна, ще донедавна один з найбільших експортерів нафти, може відчути дефіцит нафтопродуктів.
Російські нафтові бази, навіть на значній відстані від України, стали досяжними законними цілями Сил оборони України.
Впродовж двох днів, 18 та 19 січня 2024 року, Головне управління розвідки Міністерства оборони України за допомогою безпілотників завдало удару по двох великих нафтосховищах в Росії. 18 січня був вражений нафтовий термінал під Пєтєрбургом. Щоб долетіти до нього, український безпілотник непомічено і спокійно пролетів понад 1250 кілометрів територією, контрольованою Росією. А вже 19 січня той же ГУР демілітаризував велику нафтобазу у Клінках поблизу Брянська.
Як виявилося, наявність бензоколонок без «криші» ПВО стає об’єктом техногенної небезпеки і громадянської паніки.
Російські громадяни у соцмережах щиро не розуміють, чому їхня країна мала право впродовж 2022-2023 років наносити удари по цивільним нафтопереробним заводам та базам в Україні, а тепер отримують удари відплати.
Проте, ще більше турбот у російського військового керівництва. Як виявилося, розхвалена система російської ПВО виявилася дірявою, а стратегічні обʼєкти – легкодоступними.
Прямуючи до Петербургу, український безпілотник спокійно пролетів над дачею Путіна на Валдаї. А у випадку з Клінками, абсолютно незахищеною виявилася нафтобаза, повʼязана зі стратегічним нафтопроводом «Дружба», єдиним способом качати нафту та нафтопродукти до Євросоюзу, а саме до Угорщини та Словаччини, таким чином впливаючи на політику в цих країнах.
Минулоріч Росія завдала удару по так званій трубі Медведчука (частині нафтопроводу «Дружба» та нафтобазі в Рівненській області), тому нарікати на ударі по обʼєкту, що виконує міжнародні контракти, марно.
Проте найбільші проблеми очікують Росію в швидкому майбутньому. Україна, оговтавшись від терористичних атак по нафтовій інфраструктурі, диверсифікувала поставки і розміщення нафтопродуктів. Росія ж критично залежна від запасів нафтопродуктів на великих терміналах. Адже у випадку аварій на них, миттєво росте дефіцит пального, особливо для цивільного населення. У серпні 2023 року у багатьох регіонах країни спалахнув дефіцит бензину та дизельного пального. Країна навіть мусила заборонити експорт нафтопродуктів, щоб вирівняти становище на ринку.
У випадку виникнення аварій, покрити дефіцит у певному регіоні через додаткове постачання, приміром залізницею, можна приблизно за три місяці.
Війна потребує все більше ресурсів, в тому числі паливно-мастильних матеріалів, російська залізниця вже не справляється з існуючим перенавантаженням. Скорочення експорту нафти веде до деградації видобутку, а нестача коштів та доступу до технологій не дозволяє існуючим нафтопереробним заводам якісно і вчасно задовольняти потреби. Де запити населення стоять в кінці списку.
Відтак Росія все ще лишається країною-бензоколонкою з атомною зброєю, але без «криші», яєць та нафтопродуктів. А так все йде по плану. Цілі спецоперації будуть досягнені. ГУР МО гарантує.
Юрій Сиротюк
