Опис мапи в зв’язку з поділенням УНР на землі по закону від 06.03.1918 року. Українські повіти Вороніжської губернії тоді утворили адміністративно-територіальну одиницю під назвою Подонь з центром в м.Острогожськ.
Документ уявляє собою опис мапи, на якої окресленні межі УНР згідно ІІІ Універсалу. Опис створено працівником Українського Історичного Кабінету в Празі в 1928 році.
Саму мапу поки не знайдено.
Джерело: ЦДАВОУ, фонд 3866 “Український Історічний Кабінет в Празі” оп.1 спр.49
Проблема пошуку мапи як і інших документів з українських емігрантських архівів Чехії полягає в тому що після передачі в 1945, 1950х роках з Чехії в УРСР сформовані фонди вивозились аби як, навалом, і після тривалого опрацювання співробітниками НКВС (з метою створення картотеки на українських націоналістів і їхні можливі зв’язки в СРСР – понад 82 тис.осіб), з справ сформовані нові фонди в різних архівних установах УРСР. Значний обсяг потрапив в Москву.
Розпізнаний текст документа:
МАПА ДО ЗАКОНОПРОЄКТУ ЦЕНТРАЛЬНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ РАДИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОДІЛ УКРАЇНИ.
аркуш 1
Сей надзвичайно цікавий історичний документ знаходиться нині на перехованні в Українському національному музеї-Архіві при укр. Інституті Громадознавства в Празі. До цього музею мапа передана п. М. Галаганом, який вивіз її з справ посольства УНР в Будапешті, куди вона перевезена була з України п. Чечелем. (?) (Шрагом – помітка олівцем)
Мапа уявляє зі себе чотири листи російської мапи генерального штабу — масштабу 25 верст в дюймі. Друкована в “Литограціи и картографическаго заведенія военно-топографическаго отдела. Исправлено по приказу по Ген. Штабу 4 Марта 1914 г. № 2. Печатано в II. – 1915.”
На мапі очерчені червоним оливцем проєктовані границі адміністративних одиниць-земель, очерчення це начеб-то робив сам проф. М. Грушевський. Рівнож зроблені на мапі і написи земель червоним та синім оливцем, однак написи ці, очевидно, не робив сам проф. Грушевський — бо в них трапляються помилки, як правописного, так й иншого характеру, напр. замісць “Погорина” — написано “Погірря”, замісць “Волехівська” написано “Волохівська земля”; буква я всюди пишеться на галицький спосіб. Земель очерчено всього тридцять. Назви їх, точно, як вони написані на мапі, слідуючі: 1. Підлясся. 2. Волинь. 3. Погірря. 4. Поділля. 5. Брацлавщина. 6. Волохівська земля. 7. Деревська земля. 8. Дроговицька земля. 9. Поросся. 10. Черкаси. 11. Побожье. 12. Подністроввя, або Побережжа. 13. Поморря. 14. Низ. 15. Січ. 16. Нове запоріжье. 17. Сіверщина. 18. Чернигівщина. 19. Поселье. 20. Переяславщина. 21. Слобідщина. 22. Посулье. 23. Переяславщина. 24. Самара. 25. Полтавщина. 26. Подонь. 27. Донеччина. 28. Половецька земля. 29. Азовська земля. 30. Запоріжжя.
ЗОВНІШНІ КОРДОНИ УКРАЇНИ нанесено на мапі в двох варіантах:
а) вузші межі, до яких достосовано і границі поміж окремими землями, позначено досить акуратно, подвійною лінією проведеною ч… (можливо – червоним) і синім оливцем, та
аркуш 2
б) ширші межі позначено рисами фіолетового хемічного оливця, з переривами та роздвоєннями в одних місцях та з рівнобіжним проведенням з лінією вузжих меж в других місцях.
А. ВУЗШІ МЕЖІ УКРАЇНИ (назви місцевостей точно по мапі).
Західня границя. Лінія починається в усті Дністра та йде горі Дністром аж до устя р. Збруча. Далі горі Збручем до початку сухопутного кордону поміж Росією та Австрією, сим кордоном на захід аж до пункту на захід від австрійського селища Нароль, звідки повертає на північ та йде по Холмщині через Юзефов, Звежинец, Щебржешин, Творичево, Став, Избица, Красностав, поміж Жулин з української сторони та Файславице з польської, через ст. Травники, через Дорогуча, Ленчна, Подрибье, до р. Тысменица, цею річкою долі до містечка Острова, далі лівим берегом тої ж річки аж понижче Чемерники, через Радин, Шустка, Дреліон, Сыцына, Гушлев, напівніч дорогою з Гушлева до Сарнак до цифри “21” заставляючи з польської сторони Лосице. Далі повертає на схід і пересікає ріку Західний Буг проти містечка Немиров Гродненської Губернії.
Північна границя. Від містечка Немиров йде на північний схід через Волчин пересікає залізничну лінію біля чисел “17”, “18” лишаючи на укр. боці ст. Лыщицы, а по боці білоруському Высоколитовск, далі йде до річки Лесна проти Олешковичи, далі горі річкою Лесна через Каменец-Литовській, далі до загибу ріки на північ проти Чемеры, які лишаються по українському боці, через Хидры, Шерешево, Котелки, Пружаны, Ворожбиты, Селец, Косово. Далі йде біля Яглевичи, які лишаються з білоруського боку до кордону Гродненської та Минської губ., далі сим кордоном до оз. Выгоновичи, від нього на схід аж до цифри “20” на північ по дорозі з Хотеничи, які лишаються з українського боку до Любашево, яке лишається з білоруського боку. Далі на полудень від Любашева пересікає залізницю та йде на схід поміж В. Круговичи з біл. боку та Денисковичи з українського боку, пересікає річку Лань повище Чудзин, далі
аркуш 3
пересікає р. Морочь на полудень від Визна, яка лишається по білоруському боці йде через Заушницы, Чепели, Погост, де пересікає р. Случ, далі дорогою з Погоста до Любань, де пересікає річку Орисса, далі йде через Глуск, лишаючи по білоруському боці дорогу і села Чабусы, Межилосье. Далі від Глуска йде через Боровая, де пересікає річку Березину, далі через Нов. Степь, ст. Красн. Берег, де пересікає залізницю з Жлобина до Бобруйска. Далі йде на схід та понижче цифри “25” перетинає залізницю та шосе з Жлобина до Лучина, який лишається по білоруському боці. Далі пересікає р. Дніпро та йде через Городец і далі дорогою з нього через Рогин, біля ст. Лечора пересікає шосе з Гомеля, лишаючи на білоруському боці Меркуловичи, далі повертає на полудневий схід та йде через Шепетовичи до р. Сож, цією рікою долі до устя р. Беседь, горі сією річкою і не доходячи до Нов. Громыки, які лишаються з білоруського боку йде до Святскій, далі повертає на північ та йде адміністративною межою поміж Чернігівською та Могилівською губ. аж повище широти Лотаки, де відділяється від цієї межі та повертає на схід лишаючи виступ Суразького повіту з селищами Бирюли, Медведки по біл. боці та йде на північ від Лотаки та Заборье до р. Десна. Далі знов йде адміністративною межою Черніг. губ. до широти Дегтяровка, де опускає адміністративну границю та йде через Дегтяровку, далі горі р. Ипуть та знову адміністративною границею лишаючи Котолин з білоруського боку, а Молодьково з укр.
Далі йде дотримуючись границі адміністративної Чернигівської та Орловської губ. аж до перехрещення з границею Курської губ. далі сею границею до широти Амонь, де залишає адмініст. границю та йде через Амонь, повертає далі на полудень та йде через Макеевка, Рыльск, від нього робить загиб на північний схід по р. Сейм до широти Ивановское, яке лишається з російського боку далі йде до пункту залізниці, означеного цифрою “25”, далі на південний захід залізницею до Коренево, від нього через Погребки, де пересікає залізницю Суджа-Льгов. Далі йде на північний схід дотримуючися адмін. границі Суджанського та Льговського пов. аж на північ від Косторная, де починається межа з Курським п.
аркуш 4
далі цією межою на полудень аж до пересічення на широті Мещанки з границею Обоянського пов. далі сією границею до широти Обоянь, де оставляє границю Суджанського повіту та йде на полудень до р. Псьол, зоставляючи з російського боку Бушмино, а з укр. — Долгій Колодезь. Далі знову йде адм. межою Суджанського та Обоянського пов до пересічення з північною межою Грайворонського пов., далі на полудневий схід сею границею до вигибу на північ від Безсоновка, яка лишається з укр. боку, звідки повертає на схід та йде на Белгород далі йде на північний схід горі по р. Сев. Донец й не доходячи до Подольки, які лишаються з російського боку, повертає на схід до Полтавец, який лишається з укр. боку, далі завертає на північний захід до Холодное, яке лишається з російського боку, далі йде на північний схід біля Скородное до Орлик, лишаючи обидва з російського боку. Від Орлика повертає на полудневий схід та йде північною адм. межою Ново-Оскольського пов. через Окуни, далі до Волотова, лишаючи його з укр. боку, далі на схід річкою через Вепьевку і лівим берегом р. Дон аж понижче Урыв, який лишається з рос. боку. Звідти перейшовши Дон — через ст. Покровское, Лиски далі Доном на полудневий схід, залишаючи нижчезазначені селища по рос. боці: Новопокровское, Павловск, Казинка, Нижн. Мамон, Журавка, Бычок, Погрелое аж до адм. границі Воронізької губ. та Области Війська Донського.
Східна границя. Звідси повертає на полудневий захід та йде адм. межою поміж ОВД та губерній спочатку Воронізької, потім Харківської до верхівя р. Нагольная і далі сією річкою до устя в р. Полная біля слоб. Волошкина, яка лишається з донського боку. Далі р. Полною до устя її в р. Деркул й далі сею рікою до устя її в р. Сев. Донец. Далі вниз до устя в нього річки Каменка горі по правому її березі лишаючи з українського боку Верх. Шевырево, Усть-Теплинський, Каменка, Слобода Картушина через зал. ст. Картушино, через Щетово до р. Міус вище Ново-Павловка, яка лишається з донського боку. Далі горі Міусом до сл. Грабовая, до р. Крынка і долі сею річкою, лишаючи з укр. боку Ольховатка,
аркуш 5
ст. Саки, далі залишаючи сю річку робить вигиб і йде залізничною лінією Криничная-Ханженковская, через Щегловка, Макеевка, Мушкетово, на Зарянской, далі йде на полудень притримуючися річки Грузкая та Кальміус до устя його у Азовське море біля Маріуполя, який залишається в українських межах.
Полуднева границя. Від Маріуполя йде берегом Азовського моря і Сівашем до Чонгарського півострова, який перетинає безпосередньо біля станції зал. Сальково далі йде по Сівашу аж до Перекопського перешейку, де йде північною сухопутною границею (адмін.) Перекопського повіту, лишаючи з укр. боку Первоконстантиновка. Від Перекопу далі йде на захід чорноморським побережжям до устя Дністра, де починається границя західна.
В. ШИРШІ ЗОВНІШНІ МЕЖІ УКРАЇНИ.
Західня границя. Починається в усті килійського рукава Дунаю, йде горі рукавом до Измаил, який лишається з укр. боку, далі повертає на північний схід та йде пересікаючи оз. Котлабух, далі оз. Киgай на полудень від Кордон, який лишається з бесарабського боку, до Сарата, далі повертає на північний захід та йде через Плахтеевка, Введенское, Клястиц, Когильник, Лейпциг, ст. Лейпцигская, Чок-Майдан, Дезгинже, Бештамак, Корпинены, Балаурешты до р. Прут, далі горі Прутом аж до границі з Австро-Угорщиною. Далі йде спільно з лінією вузших меж аж до Красностава на Холмщині.
Від Красностава йде через Рейовец, поміж Савин з українського та Буссовно з польського боку, поміж Мацошин з укр. та Ганьск з польського боку, через Влодава, лишаючи з польського боку Сухава, через Долгоброды, Липинки, лишаючи з укр. боку Тучна, Пищац на Залесье, Ольшин, через Пратулин аж до пересічення р. Буг.
Північна границя. Од р. Буг йде до ст. Лыщицы, через Олешковичи, Речица, лишаючи з укр. боку Пилище, поміж Городечна з біл. боку і Тевли з укр., на Запрудтье, поміж Антонополь з укр. та Окро…(можливо: Окрово)
аркуш 6
біл. боку; поміж Дорогичин з укр., Хомск з біл. боку через Гутов поміж Мотоль з укр. боку та Телеханы з біл. боку через Мальковичи, лишаючи з укр. боку Плоскино. Далі йде вниз по течії річки Цна до Лахва, де лінія роздвоюється: полуднева йде р. Цною та Припятю до Мозиря, північна ж від Лахва через Ленино далі безпосередньо на південь від озера Князь-Жид, на полудень од Старушки, Копаткевичи до Мозиря. Від Мозиря йде до лі Припяти до устя її в Дніпро, далі горі Дніпром і Сожем до Нов. Ярыловичи, далі на північ через Рудня Прибытковская, Добруш, Сивенки, Нов. Громыки, Святиловичи, на захід від Болсуны, Полесье, через Амхиничи на північ від Бирюли, Медведка, Киселевка, через Белывковичи, Дегтяровка, Католин, Кашено до половини простору між Кашеним та Брянском, звідки повертає на полудневий захід та йде залишаючи на московському боці Полужье Борачевка на Красный Рог, Семец, Сагутьев, по прямій лінії на Голубовка, Каменка, Михайлоевскій хутор, Свеса, Есмань, Крупец до Сейму лишаючи з укр. боку залізницю Белополье-Глухов з ст. Крупец, Марково. Далі йде горі по Сейму до Льгова, який лишається з рос. боку на схід від Деревеньки на Солдатское до широти Суджа-Обоянь та йде на північ від Белица, далі повертає на схід та йде на північ від Обояни, далі повздовж залізниці Обоянь-Клейнмихелево, далі на північ від Троицкое-Плоское, на полудень від Гущино, поміж Теплый Колодезь з рос. боку та Салтыково-Рождественское з укр., далі йде на північ від Ст. Оскол; на полудень від Терехово, на північ від Роговатое-Погорелое, на полудень від Истобное, на північ од Красное, на полудень від Осокино через Урыв, Старопокровское далі лівим берегом Дону до устя р. Битюг, звідси на схід через Лосево на полудень од Ливенка на Бутурлиновку, що лишається з укр. боку на північ од Великоархангельское, од Васильевка (Водянов), од Бурляевка, од Пыховка до Новохоперска.
Східна границя. Від Новохоперська повертає на полудень та йде на деякому віддалі по правому березі р. Хопер до Упорниково на Степановский Попов, через Ширков, Попов, до Дону лишаючи з донського боку Горбатов, з укр. боку Дуленков, Евлантьев, далі йде на Краснокутская, Вячеславов, Кузнецов, Ермаковскій, Милютинская, далі по лівому березі р. Гнилая,
аркуш 7
залишаючи на українському боці Лукичев-Сулин, Сл. Скасырская, по донському боці Чернозобов, далі йде на Обрывскій (Карпов) аж до Дону вище Екатеринославская, поміж Грушевская з донського боку та Садковскій з українського боку, далі йде на Киреево, на Александровск Грушевск, через Поповская, Персіянковская, Грушевская, лишаючи з донського боку Большинскій, Аксайская, на Нахичевань; далі йде через Ольгинская, Повоманичскій, Корольков і далі лівим берегом Маничу до оз. Манич і далі на схід адміністративною межою Ставропольської та Астраханської губ.
Опис перевів Тиміш Олесіюк.
12/XII 1928 року.
Матеріал підготовлено співзасновниками національно-визвольного руху “Східна Слобожанщина” Андрієм Вороном та Ніною Беляєвою
