Архів ОУН продовжує системну роботу з впорядкування та оцифрування документальної спадщини Антибольшевицького Блоку Народів (АБН). Станом на сьогодні завершено науково-технічне опрацювання перших 100 одиниць зберігання Фонду 19, які вже доступні для перегляду в електронному форматі на сайті Архіву ОУН.
Це один із найбільш змістовних і міжнародно репрезентативних комплексів документів у колекції Архіву ОУН. Матеріали фонду охоплюють період від кінця 1940-х до кінця 1980-х років та відображають діяльність АБН як глобальної координаційної платформи визвольних рухів народів, поневолених Совєтським Союзом і комуністичними режимами.
Серед перших впорядкованих документів особливу увагу привертають матеріали засновників та провідних діячів АБН. Зокрема, для онлайн-доступу відкрито конспект лекцій Степана Ленкавського «В союзному фронті проти спільного ворога» (1947), присвячений аналізу становища поневолених народів та перспективам розвитку міжнародного антибольшевицького фронту. Також доступні документи Комітету Інтернаціоналу Свободи, укладені в Брюсселі у 1947 році, що містять звернення до народів, які перебували під загрозою совєтської експансії.
Важливу частину фонду становлять документи міжнародних акцій солідарності та політичних кампаній. Серед них — матеріали проведення Тижня поневолених народів у Лондоні 1970 року, організованого за участі представників України, Литви, Латвії, Естонії, Білорусі, Грузії, Вірменії та інших народів. Документи містять інформацію про кампанії на підтримку українських політв’язнів, зокрема Валентина Мороза, а також матеріали про боротьбу проти русифікації та московського колоніалізму.
Фонд також містить документи останнього періоду існування комуністичних режимів у Європі. Серед них — декларація Центрального Комітету АБН від 22 грудня 1989 року, в якій організація висловила солідарність із румунським народом під час революції проти режиму Ніколає Чаушеску. Документ підписаний керівництвом АБН і є важливим свідченням позиції організації наприкінці Холодної війни.
Окремий великий комплекс документів становить міжнародна кореспонденція АБН. У перших 100 одиницях зберігання представлені багаторічні листування з представниками десятків поневолених народів та політичних еміграцій. Зокрема, дослідникам уже доступні справи з листуванням із представниками кримськотатарського національного руху, азербайджанських, вірменських, албанських, болгарських, грузинських, естонських, латвійських, угорських і хорватських організацій.
Особливо цінними є справи, які документують співпрацю Ярослава Стецька з представниками національних рухів Балтії та Кавказу. У листуванні фігурують діячі латвійської, грузинської, хорватської та інших еміграцій, обговорюються питання координації міжнародної діяльності, організації конференцій, підготовки спільних політичних заяв та інформаційних кампаній. Значний масив документів стосується роботи Ради Народів АБН — одного з головних координаційних органів організації.
Серед уже доступних справ є листування з представниками Ідель-Уралу, козачого руху, національних організацій Кавказу та Центральної Азії. Документи демонструють, наскільки широкою була мережа контактів АБН і як український визвольний рух виступав одним із головних центрів координації антикомуністичної співпраці народів, що перебували під владою Москви.
Особливий інтерес становлять документи Центрального Комітету АБН за 1953–1963 роки. У них зафіксовано контакти з українськими та міжнародними організаціями, підготовку конференцій і конгресів, листування з діячами української еміграції, представниками Українського Конгресового Комітету Америки, а також політичними колами США та Західної Європи. У документах згадуються Ярослав Стецько, Володимир Косик, Ілля Дмитрів та інші діячі міжнародного антикомуністичного руху.
Серед відкритих матеріалів також містяться документи Конференції Американських приятелів АБН, що відбулася у Вашингтоні в травні 1985 року. У справі представлені матеріали, пов’язані з міжнародною діяльністю організації та її контактами з американськими політичними колами. У документах згадуються президент США Рональд Рейган, майбутній президент Джордж Буш-старший, Джин Кіркпатрік та інші відомі політичні діячі того часу.
Уже впорядковані матеріали дають змогу по-новому дослідити історію українського визвольного руху в міжнародному контексті. Документи показують, що діяльність АБН виходила далеко за межі українського питання і була складовою ширшого руху народів, які виступали проти російського імперіалізму та боролися за право на власну державність.
Робота над Фондом 19 триває. Наступні одиниці зберігання поступово проходитимуть архівне опрацювання: виявлення, систематизацію, реставрацію, описування та оцифрування. Відкриття онлайн-доступу до перших 100 справ є важливим кроком до введення в науковий обіг унікального документального комплексу, який дозволяє досліджувати історію міжнародного антикомуністичного руху на основі першоджерел.
Ознайомитися з описом фонду та переглянути вже доступні цифрові копії документів можна на сайті Архіву ОУН
Особливої актуальності документи Фонду 19 набувають сьогодні, коли після початку повномасштабної російсько-української війни відбулося відродження міжнародної співпраці народів, поневолених сучасною російською імперією. Створений у 2022 році Антиімперський Блок Народів (АБН), який позиціонує себе як ідейний спадкоємець історичного Антибольшевицького Блоку Народів, об’єднав представників національних рухів народів, що перебувають під владою Російської Федерації та виступають за право на самовизначення і деколонізацію імперського простору.
У цьому контексті документи історичного АБН є не лише цінним джерелом для вивчення минулого, але й важливим матеріалом для осмислення сучасних процесів. Вони дозволяють простежити, як упродовж десятиліть формувалися міжнародні мережі співпраці між поневоленими народами, які політичні, інформаційні та дипломатичні інструменти використовувалися для протидії імперській політиці Москви, а також які виклики та можливості виникали на шляху досягнення національної незалежності. Досвід, зафіксований у документах АБН, сьогодні набуває нового звучання, адже багато питань, які обговорювалися українськими, балтійськими, кавказькими та іншими діячами у другій половині ХХ століття, знову опинилися в центрі міжнародного порядку денного.
Таким чином, відкриття для дослідників перших 100 одиниць зберігання Фонду 19 є не лише важливим кроком у збереженні історичної пам’яті, але й внеском у сучасну дискусію про майбутнє народів, які продовжують боротьбу проти імперського панування та за право вільно визначати власну долю.
